«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Живим хотіли взяти
Щосили по снігу рипучім біг.
Мороз тріщав. У змерзлі руки хукав. Той «грипс», що у руці тримав, не міг Облавникам потрапити у руки.
«У разі небезпеки проковтни, Коли б в дорозі стрінулись катюги» – Сказали юнакові так вони – Провідники військової округи.
Облавці бігли з криком: «Стой, пацан!» Стріляли понад ним із автоматів. Могли б убити чи завдати ран. Але лише живим хотіли взяти.
Як заєць від мисливців утікав. Був легко вбраний, а ще легше взутий. До рота руку з «грипсом» притискав. Щоб. як підстрелять, миттю проковтнути.
Облавці, хоч і бігли як хорти, Та наздогнати все ж були безсилі. Коли добіг туди, де крутосхил, То з'їхав по снігу, скотивсь на брилі.
А далі – верболози і ріка. І терня – царство дикої природи. Ріка не замерзала, бо стрімка. Він був тутешній, знав на ній всі броди.
І чув юнак вже звідти, з-за ріки, Як перейшов води зимнюще плесо, Огидні арештантські матюки, Прокльони люті на свою адресу. |
Рубрики > Поетична сторінка >