«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис, число 7, 2010-2011. стор. 80. Згоріли в полум`ї обоє До хати син підходив обережно, З далеких повертаючись доріг. Прийшов віддати матері належне. Але сексот, підлота, підстеріг.
А зранку, щойно почало світати, Загавкали в селі шалено пси. Двома рядами оточили хату, Із матюками вчулись голоси.
Матуся боса стала за порогом. Тривогу приховала. Та дарма. Мовляв: «Заходьте, тут нема нікого, У цій бідняцькій хаті я сама».
«Гдє син?» «Який? Нема у мене сина». «Ти не валяй, старуха, дурака!» І затряслись у матінки коліна: Невже вони підстерегли синка?
Лукаво глянув матері у очі І приголомшив, мовивши таке: «Ми знаєм: ночью прібил твой синочєк, Сідіт тєпєрь вон там, на чердакє».
І мати затряслась, немов у стужу. «Ти харашо подумай, не дрожи, Уговорі синочка сдать оружіє, Срок отсідіт нєдолгій, будєт жів».
Була у неї з сином інша мова В ті вирішальні декілька хвилин: «Чини як знаєш, я на все готова». І дав останній бій облавцям син.
Боровся до останнього набою. Та, кулями підкошений, поліг. Згоріли в полум'ї жорстокому обоє, Накрила стріхою батьківська
хата їх. |
Рубрики > Поетична сторінка >