Жбурнули на машину обгорілих (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 13 серп. 2012 р., 05:26 Степан Гринчишин

 «Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис

 

Жбурнули на машину обгорілих

 

Години дві протримались, до ранку.

Стріляли із горища, із вікон.

Заприсяглись боротись до останку, –

Геройська смерть миліша, ніж полон.

 

Хотіли їх ще сплячими застати.

Не спали друзі, пильними були.

«Заговорили» їхні автомати,

Як вороги до хати підійшли.

 

Такого опору вони не сподівались.

Тож мусили поспішно відповзти.

Бо тільки половина їх зосталась,

Напевно, десь із двадцяти п'яти.

 

Не пощастило тій захопній групі,

Не вийшло так, як ворог захотів.

І був отам посеред їхніх трупів

Той зрадник, що привів сюди катів.

 

Належна «за заслуги» і заплата,

I «привілей» для юд – сира земля.

Коли над ранок підпалили хату,

Ще постріли лунали звідтіля.

 

А згодом вже на вугіль обгорілих

(Було це схоже на жахливий сон)

В машину повантажили дебіли,

I повезли до міста, у район.

 

I викинули їх у середмісті

(Від їхніх тіл весь кузов почорнів),

Де був райком і лігво емгебістів.

Вони на глум лежали кілька днів.