«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
«Заведія» Талант розвідника він мав, мов дар небесний. Як лютував в краю терор і гніт, Був невловимим той народний месник Аж дев'ять літ, аж довгих дев'ять літ.
Холоднокровний, з криці мов відлитий, Як хитрий лис, пастки всі оминав. Умів до Справи багатьох схилити, Ворожі плани наперед вже знав. Раділи у гуцульських селах люди, Шептались з усміхом подячним на вустах. Тремтіли у містечках зайди-юди, Не раз охоплював їх помсти страх.
В погонах держбезпеки «капітана» Він – емгебістів, зрадників гроза, Завжди з'являвсь, як з неба грім, неждано, Карав негідників й невидимо зникав.
В п'ятдесят другім, як згасало літо, Герой загинув від чекістських рук. Та в пам'яті людській, допоки світу, Він житиме, Василь Небесійчук. |
Рубрики > Поетична сторінка >