«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис

 

«Заведія»

Талант розвідника він мав, мов дар небесний.

Як лютував в краю терор і гніт,

Був невловимим той народний месник

Аж дев'ять літ, аж довгих дев'ять літ.

 

Холоднокровний, з криці мов відлитий,

Як хитрий лис, пастки всі оминав.

Умів до Справи багатьох схилити,

Ворожі плани наперед вже знав.

Раділи у гуцульських селах люди,

Шептались з усміхом подячним на вустах.

Тремтіли у містечках зайди-юди,

Не раз охоплював їх помсти страх.

 

В погонах держбезпеки «капітана»

Він – емгебістів, зрадників гроза,

Завжди з'являвсь, як з неба грім, неждано,

Карав негідників й невидимо зникав.

 

В п'ятдесят другім, як згасало літо,

Герой загинув від чекістських рук.

Та в пам'яті людській, допоки світу,

Він житиме, Василь Небесійчук.