«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Завдання
Вагон загальний. Тиснява страшенна: Торби, куферки всюди і мішки. Зодягнена вона була буденно – Так, як вдягаються усі сільські жінки.
Несла, як всі, важкий «товар» у клунку Здавалось, невеликий, а тягар. Не знала, що заховано в пакунку, Бо зверху був твердий, як бринза, сир.
Загорнений в папір непромокальний, Блискучий трохи і м'який на згин. Його десь роздобули спеціально, – Напевно, ще потрібен буде він.
Вокзальний гамір у вагон долинув. Нарешті місто, повне небезпек. Обмацала тепер свою торбину, Переконалась – не розбився глек.
Ніколи не була у тому місті, Їі у місті тім не знав ніхто. Спитала, де базар, зайняла місце. Хтось мав «купити» той «товар» гуртом.
Прийшов «купець» – бабуся сива-сива. Назвала, як належилось, пароль. Вона й бабуся та були щасливі – Зіграли добре відповідну роль.
Вертаючи назад, відчула втому. Хоч у вагоні був і шум, і гам (Напруга дня була причина тому), Заснула навіть у вагоні там.
Прокинулась і аж здригнулась... Тадек Дивився в очі злякані її. Гестапівський донощик, юда-зрадник. Тепер нові у нього хазяї.
Та звідки взявся той негідник-юда, Засуджений на смерть ще в ті роки? Напевно, їздить по окрузі всюди І відробляє підло срібляки.
А франт який – блискучі чорні мешти. Оточений, напевно, вже перон. Уже їй не уникнути арешту, Коли покине «общій» цей вагон.
Таке воно життя, життя підпільне. Арешт, катівня і в'язничний жах. Ніхто не змушував, ступила добровільно Вона на боротьби святої шлях. |
Рубрики > Поетична сторінка >