Впізнала чоловіка (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 1 черв. 2012 р., 05:02 Степан Гринчишин   [ оновлено 3 черв. 2012 р., 12:32 ]

«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.


Впізнала чоловіка

Той жах їй снився і лякав довіку

(А згадувався мало не щодень):

Впізнала між убитих чоловіка –

Лежав він під будинком емведе.

 

Лежав він у дворі посередині.

Зачервонила кров усе вбрання.

Впізнала по сорочці і чуприні,

Було обличчя не до впізнання.

 

Такі ж обличчя мали всі чотири, –

Щоб не чіпало рідних емгебе,

Щоб врятувати сім'ї від Сибіру,

Гранатами спотворили себе.

 

Таке траплялось у окрузі часто

У боротьби святої пору ту.

Та не могла на груди мужа впасти,

Щоб виплакати болю гіркоту.

 

Востаннє глянула в сльозах на чоловіка,

І не здригнувшись, відійшла за ріг, –

Боялася, щоб з емведистських вікон

Її тривоги хтось не спостеріг.

 

Удома, у селі у неї діти,

Маленькі ще. То ж ласка і тепло

Потрібні їм. І їх осиротити

Вона не сміє, що б там не було.