«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

 

Витримка

 

Була та куля, певно, розривна.

Не розгубився у важку хвилину.

Стегно пошматувала так вона!

Якби не бинт, то, може б, і загинув.

 

Перев'язав ту рану (вчили ж) сам.

Коли хотів звестись ослаблим тілом,

То куля вже сліпа, немов оса,

Біля самого вуха просвистіла.

 

На ліктях з того місця відповзав,

Поки не підібрали побратими ...

В селі на лаві дощаній лежав,

Ременями прив'язаний міцними.

 

Не мав знеболювальних ліків санітар,

Глибоко рана зяяла відкрита.

Горів увесь. Пропік все тіло жар.

Нестерпний біль доводилось терпіти.

 

А санітар той медицину вчив

Ще в сорок третім році чи раніше.

Промити рану лікар доручив,

Бо сам мав операцію складнішу.

 

Стояло поруч молоде дівча.

Хустиночкою змочувало губи.

Постогнував тихенько, не кричав.

Щоразу тільки скреготіли зуби...