«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис, число 7, 2010-2011. стор. 80.
Витримка
Була та куля, певно, розривна. Не розгубився у важку хвилину. Стегно пошматувала так вона! Якби не бинт, то, може б, і загинув.
Перев'язав ту рану (вчили ж) сам. Коли хотів звестись ослаблим тілом, То куля вже сліпа, немов оса, Біля самого вуха просвистіла.
На ліктях з того місця відповзав, Поки не підібрали побратими ... В селі на лаві дощаній лежав, Ременями прив'язаний міцними.
Не мав знеболювальних ліків санітар, Глибоко рана зяяла відкрита. Горів увесь. Пропік все тіло жар. Нестерпний біль доводилось терпіти.
А санітар той медицину вчив Ще в сорок третім році чи раніше. Промити рану лікар доручив, Бо сам мав операцію складнішу.
Стояло поруч молоде дівча. Хустиночкою змочувало губи. Постогнував тихенько, не кричав. Щоразу тільки скреготіли зуби... |
Рубрики > Поетична сторінка >