Вирвались (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 27 черв. 2012 р., 04:54 Степан Гринчишин   [ оновлено 28 черв. 2012 р., 13:27 ]

 «Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

Вирвались
 
Здавалось, рій оточено, – кінець.

І, мабуть, бути б тому реченцеві,

Коли б не він, «Оса», старий стрілець.

Він добре знав цей ліс, бо був місцевий.

 

Тернина на узліссі є густа.

Порослі шанці, дикий хміль прослався.

Там з хлопчаками ще малим дитям

У війни рукопашні часто грався.

 

Там непомітно можна проповзти

І не чекати рятівниці-нічки.

А далі річка і очерети.

Там не оточать – багна біля річки.

 

Коли уже тернину проповзли,

Ліс обізвавсь хрипливо-гострим гулом:

«Сдавайтєсь, гади, ви окружени», –

Із рупора чекістського почули.

 

Лунали довго хриплі голоси.

Було, напевно, зайцям в лісі лячно.

Підходили всі друзі до «Оси»

І тисли руку з усмішкою, вдячно.