Уперемарші (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 15 лип. 2012 р., 13:15 Степан Гринчишин   [ оновлено 17 лип. 2012 р., 12:05 ]

 «Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис

 

Уперемарші


Всім трьом було за сорок, люди старші.

Напевно, з проводу центрального були.

Та на осінньому отому перемарші

Відмовились від коней, пішки йшли.

 

Хоч шлях далекий – сотні кілометрів.

Маршрут на мапі вже зигзагом ліг

Через ліси, а вдень – крізь темні нетрі,

Подалі від очей і від доріг.

 

Подалі від чекістських банд ворожих –

Здолати ту дорогу нелегку

Мережі їм підпільні допоможуть,

Ідуть же не самі, а по зв'язку.

 

Як на постої в селах зупинялись,

Ті троє в час осінньої сльоти

У клунях зі стрільцями разом спали,

Хоч кликали їх люди у хати.

 

Була погода – в лісі ночували.

А зранку прошкували по росі.

Бувало з усіма голодували.

Ділилися останнім, як усі.

 

А як доводилось атаки відбивати

У час вечірньої чи ранньої імли,

Тоді строчили й їхні автомати.

В передній лаві з усіма ішли.