Летить сніжок. Усюди біло. Шукає лютий кат слідів. Несе полями вітер смілий Повстанські мрії молоді.
Ну що ж? Ходімо в нашу хату. Зайшли. Од холоду трясе... Широкий світ – нема де стати! – Низенькі нари – от і все.
Та й тут, в землі, нема спокою – Кремлівський кнур всю землю зрив. О весно, швидше клич до бою – З нас бризка бойовий порив. 3.12.1948
Щоб знали ви Колись судити будуть нас, ми знаєм, Один – за нами, інші – проти нас. Хтось, може, скаже за старим звичаєм – На боротьбу був непригожий час.
Це правда – час грізний, жорстокий Під ноги кида тисячі колод, Та знайте – нам не жаль кривавих соків, Бо ними вічно житиме народ! 31.01.1949
Із закордонного видання (збірник «Надбужанщина», 1989, 11 том, стор. 87) і стало відоме справжнє прізвище Марка Боєслава – Михайло Дяченко. Крім того, є свідчення, що поет Марко Боєслав і окружний провідник ОУН на Станиславівщині Гомін – одна і та ж особа.
Народився Михайло Дяченко 1911 року в селі Боднарів на Станиславівщині (тепер Івано-Франківська область). Сирота. Закінчив у 1929 р. Станиславівську гімназію і у 1936 році сільськогосподарську школу. Перша збірка віршів вийшла у Празі 1941 року. (Львівський поет Володимир Лучук і стверджує, що до 1939 року вийшло три збірки.) Член ОУН з 1930 року. Працював у відділі інформації уряду Ярослава Стецька. В УПА з 1942 року. Редагував повстанський журнал «Чорний ліс». Загинув смертю героя в 1952 році на Станиславівщині (село Дзвиняч Богородчанського району). |
Рубрики > Поетична сторінка >