Три доні й три сини (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 28 серп. 2012 р., 13:18 Степан Гринчишин   [ оновлено 31 серп. 2012 р., 03:41 ]

«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис

 

Три доні й три сини

 

Росли в батьків три доні й три сини.

В сім'ї – любов. Ні лементу, ні писку.

В патріотичнім дусі всі вони

Виховувались. Майже від колиски.

 

В «Просвіті» батько їх головував.

А мати – у «Союзі українок».

Освіту гімназійну кожен мав.

Йшов на навчання із полів ужинок.

 

То ж кожен працював, неначе кінь,

Як наставало спекотливе літо.

А доньки дві навчились на кравчинь.

І мали з того вдома заробіток.

 

Були в батьків три доні й три сини.

Росли у праці, злагоді й любові.

До лав повстанських стали всі вони

У вирішальний час, у сорокових.

 

Найстарший син в УПА був чотовим

(Підпільник з гімназійної ще бурси).

А другий син – у брата ж ройовим.

Пройшли обидва під старшинські курси.

 

Були у боротьбі і доні їх.

Ну як же ж осторонь? Тож і вони боролись.

У сорок п'ятім чотовий поліг,

Відкрив сумний сімейний мартиролог.

 

А через рік в бою і дві доньки

Гранатами, як інші, підірвались.

Були то найтривожніші роки

З часу тої мовсковської навали.

 

Жахні облави, засідки, бої...

Вже не була всім матінкою нічка.

Несли ще довго славну честь сім'ї

Брати два мужні й мужня їх сестричка.

 

Приходив досвід в тій смертельній грі.

Ретельно всі продумували кроки.

Не в сотні вже, а як боївкарів

Коса кістлявої минала кілька років.

 

І ще б минала рочок не один –

Досвідчені були і обережні.

Але знайшовся зрадник, сучий син.

Хоч юді теж дісталося належне.

 

Росли в батьків три доні й три сини.

Побожні, гарні й патріоти щирі.

В борні святій загинули вони,

А тато з мамою померли у Сибірі.