«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Три доні й три сини
Росли в батьків три доні й три сини. В сім'ї – любов. Ні лементу, ні писку. В патріотичнім дусі всі вони Виховувались. Майже від колиски.
В «Просвіті» батько їх головував. А мати – у «Союзі українок». Освіту гімназійну кожен мав. Йшов на навчання із полів ужинок.
То ж кожен працював, неначе кінь, Як наставало спекотливе літо. А доньки дві навчились на кравчинь. І мали з того вдома заробіток.
Були в батьків три доні й три сини. Росли у праці, злагоді й любові. До лав повстанських стали всі вони У вирішальний час, у сорокових.
Найстарший син в УПА був чотовим (Підпільник з гімназійної ще бурси). А другий син – у брата ж ройовим. Пройшли обидва під старшинські курси.
Були у боротьбі і доні їх. Ну як же ж осторонь? Тож і вони боролись. У сорок п'ятім чотовий поліг, Відкрив сумний сімейний мартиролог.
А через рік в бою і дві доньки Гранатами, як інші, підірвались. Були то найтривожніші роки З часу тої мовсковської навали.
Жахні облави, засідки, бої... Вже не була всім матінкою нічка. Несли ще довго славну честь сім'ї Брати два мужні й мужня їх сестричка.
Приходив досвід в тій смертельній грі. Ретельно всі продумували кроки. Не в сотні вже, а як боївкарів Коса кістлявої минала кілька років.
І ще б минала рочок не один – Досвідчені були і обережні. Але знайшовся зрадник, сучий син. Хоч юді теж дісталося належне.
Росли в батьків три доні й три сини. Побожні, гарні й патріоти щирі. В борні святій загинули вони, А тато з мамою померли у Сибірі. |
Рубрики > Поетична сторінка >