Степане Андрійовичу, дозвольте доповісти. (Автор: Вівчар Віталік)

опубліковано 2 січ. 2015 р., 09:47 Степан Гринчишин   [ оновлено 18 січ. 2015 р., 03:59 ]

Вже пройшло трохи більше півстоліття як Ваша армія втратила Вас – свого керівника. Знаю, багато чого не знаєте. Тож, доповідаю.

 

За ці 50 з гаком років що вас нема, розвалилася, не без участі українців (хі-хі), людиноненависницька імперія, проти якої Ви боролися – Україна стала Незалежною.

 

Проте імперська сутність Росії не зникла. Пройшло 23 роки напівсамостійного життя, ми мали революцію гідності, антиколоніальну за своєю суттю. Після скидання колоніального російського губернатора Україна опинилась знову на порозі війни. І не повірите – знову з Росією. Його роздирали внутрішні протиріччя, однак Ваш народ зумів налагодити свою справжню, і як завжди народну армію. Але, є одне але, Степане Андрійовичу (Бандеро), якщо раніше Ви бились там – чорті де, аж на Західній Україні то зараз, Ваші війська стоять далеко вже за Києвом – куди, я вірю, Ви мріяли увійти. Тепер Ваші війська аж біля Луганська та Донецька.

 

Раніше, під час Вашої боротьби на Заході, місцеві допомагали Воякам, носячи їм їжу та кожухи, щоб ті були ситі та одіті. Смію Вас запевнити, Провіднику – нічого не змінилось. Тільки тепер не тільки Західна, але й Центральна, Північна, Південна та трохи, так-так, Східна Україна також одягає та обуває своїх воїнів. Різні камуфляжі, берці, тепловізори (це така штука через яку вночі видно тепло яке випромінюють москалі і їх так простіше відправляти на небеса) все це допомагає українським бійцям у цій війні.

 

І у війську Вашому поповнення – натовпи чоловіків з Великої України в лавах полків та батальйонів. Велика частина з них російськомовні, пане Степане, та для нас це не має значення, тай ми розуміємо що це тимчасове для народу явище.

 

Російське Х…йло (це так не дуже ласкаво ми називаємо чергового їхнього генсека), так от х…йло думало що дійде до Дніпра, а може й вірило, що візьме Київ та воно отримало вогневого ляпаса від Української Армії та добровольчих батальйонів, які почали швидко формуватись для відбиття нападу російських москаликів.

 

Наше, бандерівське, військо Провіднику, валить москалів під все ж тими прапорам що й ви – жовто-синім та червоно-чорним. І тут як бачите нічого не змінилось.

 

Колись, у ваші часи ходила думка, що поки ціла Москва Україні не мати спокою. Степане Андрійовичу, ми теж, через стільки років це розуміємо. Від Луганська до Ужгорода ми зрозуміли свою сутність та єдність, якої мабуть ще не було в нашій історії.

 

Вас до речі, Степане Андрійовичу, до сих пір бояться в Росії. Про Вас знімають більше телевізійних програм в Росії, ніж в Україні. Вами вони лякають дітей. Саме слово-Бандєрівці до сих пір вживлює жах в московитів.

 

Я, провіднику не знаю чим воно все це закінчиться, проте я впевнений, що ми відіб’ємось від навали. Вступимо до НАТО та ЄС та назавжди порвемо з Московщиною. Знаю, праці та пошуків самих себе ще багато, проте ми вже на вірному шляху.

 

Дякуємо що надали нам цей поштовх в свої роки. Vitalik Vivchar, ІЦ “Майдан Моніторинг”