«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис

 

Старий дідуньо розповів

 

Сім'я була одягнена по моді,

Коли із гетта уночі втекли.

Перевдягнули їх в селянську одіж,

На хуторі притулок їм дали.

 

Для батька принесли нову шинелю,

Щоб холод ранками у лісі не проймав, –

Він у повстанській лісовій оселі

Ранених хлопців лікувати мав.

 

Сім'я потрохи до села звикала,

Роботи ж! Бо в УПА пішли хлопи.

Незграбно якось спершу, та помалу

Вже жали і в'язали вже снопи.

 

Із надлишком мав їхній батько праці.

Не нарікав на триб життя новий.

Бували дні – по кілька операцій.

Не скаржився. Бо – вільний і живий.

 

Їх оминуло неминуче горе

У лютім пеклі тих страшних подій,

Їх всіх чекав нацистський крематорій,

На порятунок не було надій.

 

Приреченці жорстокої доби.

То ж раді всі були нежданій волі.

Пісні повстанські батько полюбив

І радо їх співав у дружнім колі.

 

Після війни покинули село.

Та згодом не поїхали в Ізраїль.

Спитав: «А далі з ними що було?»

Дідуньо відповів: «Того не знаю».