«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Старий дідуньо розповів
Сім'я була одягнена по моді, Коли із гетта уночі втекли. Перевдягнули їх в селянську одіж, На хуторі притулок їм дали.
Для батька принесли нову шинелю, Щоб холод ранками у лісі не проймав, – Він у повстанській лісовій оселі Ранених хлопців лікувати мав.
Сім'я потрохи до села звикала, Роботи ж! Бо в УПА пішли хлопи. Незграбно якось спершу, та помалу Вже жали і в'язали вже снопи.
Із надлишком мав їхній батько праці. Не нарікав на триб життя новий. Бували дні – по кілька операцій. Не скаржився. Бо – вільний і живий.
Їх оминуло неминуче горе У лютім пеклі тих страшних подій, Їх всіх чекав нацистський крематорій, На порятунок не було надій.
Приреченці жорстокої доби. То ж раді всі були нежданій волі. Пісні повстанські батько полюбив І радо їх співав у дружнім колі.
Після війни покинули село. Та згодом не поїхали в Ізраїль. Спитав: «А далі з ними що було?» Дідуньо відповів: «Того не знаю». |
Рубрики > Поетична сторінка >