«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

Скатована вмирала

Її звільнили, щоб прослідкувати

Зв'язки з людьми з округи і села.

Під наглядом чекістів вбога хата

Цілодобово, день і ніч, була.

 

Їй довіряли: що не зрадить, знали,

Її не зломлять допити, тюрма.

...Без друзів в рідній хаті помирала,

Надії жодної, що житиме, нема.

 

Скатоване, боліло всеньке тіло.

Із ран слізьми змивала мама гній.

Вже тиждень нічогісінько не їла,

Було й рухнутись не під силу їй.

 

...Скінчились її муки і терпіння.

На похорон зійшлось усе село.

Прибули й ті з району, з управління.

«Серйозне підозріння» в них було:

 

А, може, симулює смерть «бандитка»?

То ж мусять перевірити вони,

І стали злочину нечуваного свідками

Усі, хто був отам, біля труни.

 

Ударив автоматом кат покійну

У голову, аж вибризнула кров.

Не ворухнулась. Він тоді спокійно

Із гицлями своїми геть пішов.