«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис, число 7, 2010-2011. стор. 80. Скатована вмирала Її звільнили, щоб прослідкувати Зв'язки з людьми з округи і села. Під наглядом чекістів вбога хата Цілодобово, день і ніч, була.
Їй довіряли: що не зрадить, знали, Її не зломлять допити, тюрма. ...Без друзів в рідній хаті помирала, Надії жодної, що житиме, нема.
Скатоване, боліло всеньке тіло. Із ран слізьми змивала мама гній. Вже тиждень нічогісінько не їла, Було й рухнутись не під силу їй.
...Скінчились її муки і терпіння. На похорон зійшлось усе село. Прибули й ті з району, з управління. «Серйозне підозріння» в них було:
А, може, симулює смерть «бандитка»? То ж мусять перевірити вони, І стали злочину нечуваного свідками Усі, хто був отам, біля труни.
Ударив автоматом кат покійну У голову, аж вибризнула кров. Не ворухнулась. Він тоді спокійно Із гицлями своїми геть пішов. |
Рубрики > Поетична сторінка >