Самостійний характер (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 2 серп. 2012 р., 13:37 Степан Гринчишин   [ оновлено 5 серп. 2012 р., 12:01 ]

 

 «Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.


Самостійний характер


Була і невеличка, і марненька,

Але характер самостійний мала.

Як інші йшли кудись «на посиденьки»,

Вона книжки з історії читала.

 

Рухлива, працьовита, неспокійна,

Все вміла: вишивання, рукоділля.

Освіту мала добру, гімназійну,

І ще із юних літ – в ОУН, в підпіллі.

 

А як пора рішучих дій настала

І зброя брязкотіла доокружно,

Повстанкою в місцевій сотні стала.

Боролась поруч з хлопцями оружно.

 

Ходила в розвідку, коли була потреба,

Уміла на машинці друкувати

І ночувала в студінь просто неба

У смерековім лісі, у Карпатах.

 

Служила вірно і Меті, й Ідеї,

Приховувала жар у тілі, втому.

Ніхто не чув якихось скарг від неї.

Не плакалась ніколи і нікому.

 

Скрізь небезпека, засідки ворожі,

В якому б напрямі хтось із борців не рушив.

Вона не знала слів слабких «не можу» –

Було девізом в неї слово «мушу».

 

Коли її чоту червоні звірі,

Оточену, в полон хотіли брати,

Звернулась подумки до матері в Сибірі:

«Прощай і вибач, мушу умирати».

 

Це сталось листопадового ранку, –

Пожовкле листя вибухи стрясали.

Усі хоробро бились до останку.

Хто не поліг, – в безвихідь дострілялись. 


                                                                Радистка УПА Олена-«Еней»