«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис, число 7, 2010-2011. стор. 80. Самостійний характер Була і невеличка, і марненька, Але характер самостійний мала. Як інші йшли кудись «на посиденьки», Вона книжки з історії читала.
Рухлива, працьовита, неспокійна, Все вміла: вишивання, рукоділля. Освіту мала добру, гімназійну, І ще із юних літ – в ОУН, в підпіллі.
А як пора рішучих дій настала І зброя брязкотіла доокружно, Повстанкою в місцевій сотні стала. Боролась поруч з хлопцями оружно.
Ходила в розвідку, коли була потреба, Уміла на машинці друкувати І ночувала в студінь просто неба У смерековім лісі, у Карпатах.
Служила вірно і Меті, й Ідеї, Приховувала жар у тілі, втому. Ніхто не чув якихось скарг від неї. Не плакалась ніколи і нікому.
Скрізь небезпека, засідки ворожі, В якому б напрямі хтось із борців не рушив. Вона не знала слів слабких «не можу» – Було девізом в неї слово «мушу».
Коли її чоту червоні звірі, Оточену, в полон хотіли брати, Звернулась подумки до матері в Сибірі: «Прощай і вибач, мушу умирати».
Це сталось листопадового ранку, – Пожовкле листя вибухи стрясали. Усі хоробро бились до останку. Хто не поліг, – в безвихідь дострілялись.  |
Рубрики > Поетична сторінка >