Прозрів (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 3 лип. 2012 р., 14:16 Степан Гринчишин

«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

 

Прозрів

 

Його спинили хлопці на дорозі,

Де річечка вливалася у став.

В район вертав із їздовим на возі.

В колгоспі лекцію про Сталіна читав.

 

Його вгостили. Був він трохи п'яний.

Зі самокрутки дим їдкий чадів.

Рукою потягнувся до нагана,

Та, що це марна справа, зрозумів.

 

Бо здогадався, хто цих хлопців троє

(злякавсь, аж в п'ятах стало гаряче).

Вже не ховали зброї під полою,

Закинувши «папашки» на плече.

 

Протверезів відразу ж. І у думці

Вже попрощався з жінкою й дітьми.

За виступ сало віз для них у сумці.

Почув: «Поговорити хочем ми.

 

Незручно тут. Тут різні проїжджають.

Ходімо краще в гай, ген унизу».

Подумав: «Там, напевно, й розстріляють».

І від безсилля проронив сльозу.

 

Йому вже лекцію упівці прочитали,

І він повірив хлопцям молодим.

І страх, що охопив його, помалу

Розвіявся, неначе в полі дим.

 

Сам дивувавсь, що слухав хлопців радо.

Такої переміни не чекав.

І зрозумів, яка брехлива влада,

Яка злочинна і чужа яка.

 

На гай вечірні наповзали тіні.

І з поглядом на світ уже новим,

Щасливий у раптовому прозрінні,

В район вертався він із їздовим.

 

Про зустріч ту нікому не сказав.

Його пізніше також засудили.

І лік страждань своїх важких почав.

«Недоносительство» – таку статтю «пришили».