Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.
Мазепин зір, розпалений вогнем, І Лева крик північного, і лави, Розсипані у куряві Полтави, І дні й роки – під бронзовим конем.
Так у серцях задимлених несем Страшне прокляття пригадів іржавих, І очі тьмить не пишний лавр держави, А дивдерев над сонним пустирем.
В ушах ще досі гук і бою брязкіт, Пече у горлі чорний чад поразки, А на устах віків завмерлий пил.
Та знов і знов вкладаєм ногу в стрем'я І все буйніш між рутою могил Мазепинське зростає вірне плем'я.
1939 |
Рубрики > Поетична сторінка >