Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.

 

 

Мазепин зір, розпалений вогнем,

І Лева крик північного, і лави,

Розсипані у куряві Полтави,

І дні й роки – під бронзовим конем.

 

Так у серцях задимлених несем

Страшне прокляття пригадів іржавих,

І очі тьмить не пишний лавр держави,

А дивдерев над сонним пустирем.

 

В ушах ще досі гук і бою брязкіт,

Пече у горлі чорний чад поразки,

А на устах віків завмерлий пил.

 

Та знов і знов вкладаєм ногу в стрем'я

І все буйніш між рутою могил

Мазепинське зростає вірне плем'я.

 

1939