Оксана (автор: Євтушенко Павло)

опубліковано 18 лип. 2013 р., 12:25 Степан Гринчишин   [ оновлено 26 лип. 2013 р., 10:36 ]

(Балада. Уривки)

...Коли замовк наш кулемет

(ця мить тривоги знана),

Швидкі три кроки наперед

І залягла Оксана.

 

...Віє вітер, спить долина,

Відгримів в діброві бій.

Де, голубко сизокрила.

Яснозорий погляд твій?

 

Чому ти мовчиш на виклик?

Привітай, до мене йди.

Твоя мати повен кухлик

Принесла тобі води.

 

Крок за кроком потихеньку,

Що ж воно за знак то є?

Не вітає доня неньку,

Воду з кухлика не п'є.

 

Ясне чоло в сумній барві.

Мов святий овал лиця,

Бачать небо очі карі,

Та усмішка без життя.

 

Положила мати камінь,

Тяжкий, чорний, гробовий...

Підняла, як синій пломінь,

Хустку – прапор бойовий.

 

Узяла пучок волосся...

І рушницю узяла,

Щоб загарбам не вдалося

Запалить її села.

 

За Оксани буйну вроду,

В бій селян веде на шлях,

За Дніпрову чисту воду,

Скаламучену в боях.

 

Остріг—Дермань, 1943

 

Павло Євтушенко – поет-повстанець, родом, як видно по творах – з Волині. Перебував у 1943 р. в районі Остріг – Дермань; по війні – в Латинській Америці: в українській пресі в Бразилії була вістка про збірку віршів Павла Євтушенка «Ультрамарин і бронза».