(Балада. Уривки) ...Коли замовк наш кулемет (ця мить тривоги знана), Швидкі три кроки наперед І залягла Оксана.
...Віє вітер, спить долина, Відгримів в діброві бій. Де, голубко сизокрила. Яснозорий погляд твій?
Чому ти мовчиш на виклик? Привітай, до мене йди. Твоя мати повен кухлик Принесла тобі води.
Крок за кроком потихеньку, Що ж воно за знак то є? Не вітає доня неньку, Воду з кухлика не п'є.
Ясне чоло в сумній барві. Мов святий овал лиця, Бачать небо очі карі, Та усмішка без життя.
Положила мати камінь, Тяжкий, чорний, гробовий... Підняла, як синій пломінь, Хустку – прапор бойовий.
Узяла пучок волосся... І рушницю узяла, Щоб загарбам не вдалося Запалить її села.
За Оксани буйну вроду, В бій селян веде на шлях, За Дніпрову чисту воду, Скаламучену в боях.
Остріг—Дермань, 1943
Павло Євтушенко – поет-повстанець, родом, як видно по творах – з Волині. Перебував у 1943 р. в районі Остріг – Дермань; по війні – в Латинській Америці: в українській пресі в Бразилії була вістка про збірку віршів Павла Євтушенка «Ультрамарин і бронза». |
Рубрики > Поетична сторінка >