Не завербували (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 30 лип. 2012 р., 13:26 Степан Гринчишин   [ оновлено 31 лип. 2012 р., 12:43 ]

 «Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

 

Не завербували

 

Чекав на вулиці її сам зав райвно

(У освітян мав кличку«Рад старатись»)

«Я виглядаю Вас уже давно.

Було, напевно, важко добиратись?


Я розумію, співчуваю вам.

Надіюсь, ви лояльні і відкриті.

У мене в кабінеті гості там.

Про щось із вами хочуть говорити».

 

Її поперед себе пропустив.

Було у кабінеті трохи темно.

За нею двері миттю зачинив,

Вклонившись перед тим «гостям» доземно.

 

Стояло крісло у самім куті.

Рукою їй вказали там присісти.

Були в цивільне вбрані «гості» ті.

Відразу ж здогадалась: емгебісти.

 

Зловісний сон уявився в тім дні.

Заговорили «гості» ті не скоро.

Сиділа у кутку, як на вогні,

Її «свердлили» яструбиним зором.

 

Вп'ялися в неї четверо очей.

Боялася, щоб зі стільця не впасти.

І ...усмішка з'явилася в «гостей»,

Її подивували ті контрасти.

 

Розмову кожен з них солодку плів,

Що влада і гуманна, і правдива.

Сказали їй багато теплих слів –

Що перспективна, молода, вродлива.

 

У них є всюди впливи чималі.

Це не секрет. Про це їй треба знати.

Як забажають, зможе у селі

Директоркою школи завтра ж стати.

 

«В селі своїм в нічний і денний час

Ви будьте спостережливі доволі.

Ми інформації чекатимем від вас

Про те, що діється в окрузі і у школі».

 

Підсунули на підпис папірець.

Вона не погодилась підписати.

«Подумайте, – сказали накінець. –

Бо втратите. І втратите багато».

 

Удруге вже на виклик не з'явилася.

Хоч знала – їхня помста неминуча.

В Сибір забрали маму й дідуся,

Коли в підпілля перейшла рішуче.