Не врятували героя (автор: Сердюк Зиновій)

опубліковано 24 лип. 2012 р., 11:03 Степан Гринчишин

«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

 

Не врятували героя


В відкритому німецькому авто

Везли його із допиту на страту.

Що силу він ведмежу мав, ніхто

З гестапівців не міг і здогадатись.

 

Закутого в кайданки, по боках

Конвой стеріг на задньому сидінні.

Тримали пістолети у руках,

А він чекав нагоди з нетерпінням.

 

Коли під'їхали, де був Микитів Яр,

У верболозах схована заплава,

Дістав той зліва в голову удар

І блискавично, в тім'я, той, що справа.

 

Він вистрибнув і кроків п'ять пробіг.

В траву упав і покотився яром.

Боліли руки. Понівечив їх,

Коли гестапівцям тим завдавав ударів.

 

Чув постріли. Але чомусь не чув

Дзижчання куль, як звично, біля себе.

І зрозумів – то хитрий задум був:

Вермахтівці стріляли просто в небо.

 

Гестапівців – тих тилових щурів

Вони усі ненавиділи люто.

Добіг до лісничівки і зімлів,

Там і знайшов лісник його, закутого.

 

Кайданки блискавично розпиляв, –

Від баченого дибилось волосся.

Багато крові у яру пролляв...

Героя врятувати не вдалося.

 

Коли б його відразу - у шпиталь.

Занадто запізнився лікар з міста.

Було усій окрузі хлопця жаль –

Такого відчайдуха й активіста.