На сторожі – Боєслав Марко (Частина ІІІ)

опубліковано 15 квіт. 2013 р., 13:36 Степан Гринчишин   [ оновлено 17 квіт. 2013 р., 13:13 ]

Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор

 

Присвячую Головному Командирові УПА,

генералові Тарасові Чупринці

 

Був наказ: «До походу! До зброї –

Україна розп'ята у вогнях!»

Кожна хата родила героїв,

Месник руку могутньо підняв.

 

Був наказ, як гаряче залізо,

І слова стали чином живим!

Боротьба – стала чести девізом,

Месть горіла завзяттям грізним!

 

Залунав у просторах так гордо

Віщий гомін хоробрих боїв –

Рознеслися стогромним акордом

По світах ідеали Твої!

 

Ще момент, і Твій голос владарно

Загримить на руїнах Кремля,

І напише колонам ударним

Пісню слави розкута земля!

 

2.10.1947

 

Їx наказ

Присвячую безсмертним Героям

Чорного лісу

 

Слухай, в ранки пахучі, гучні

Чи у темні розбурхані ночі –

Їх наказ, їх присяга, їх гнів

Гомонять, мов закляття пророчі.

 

Чуєш голос? Це їх.

Так гуде, мов громів мегафони.

«Україно, Твоїх

Не зламали ми вічних законів!»

 

Ми лягли, як наказ Твій велів.

Кров свою віддали волі в жертву.

Чином дух наш горів замість слів,

Щоб Ти встала, Вкраїно, із мертвих

 

Ми лягли, та за нами, поглянь,

Йдуть нові вже славетні колони –

Авангард революцій-повстань.

О, тремтіть, большевицькі дракони!

 

21.06.1947

 

У завзятті 

У завзятті кувалась залізна душа,

У боях гартувалися радісні вої,

І сміялася слава в п'янких комишах,

І дітей колисав в колисках гомін зброї.

 

Лиш на мент перестали гриміти бої,

У нап'ятті ми ждемо нового наказу.

О, почуєш, розтерзана Мати, – Твої

Вороги загарчать у своїй же проказі.

 

27.08.1947