На сторожі – Боєслав Марко (Частина І)

опубліковано 18 бер. 2013 р., 13:40 Степан Гринчишин   [ оновлено 22 бер. 2013 р., 12:52 ]

Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.

 

              Рабам неволя і кайдани –

              Вам слава руки простягла,

              Бо з вами гордий дух Богдана 
              І в грудях серце, мов скала.

 

Ім'я поета Марка Боєслава дійшло до наших днів – днів розкайданення України через сторінки підпільного журналу «Чорний ліс», який у 1947-1950-х роках видавало командування Станиславівського тактичного відтинку УПА. Одинадцять чисел журналу вийшло за цей період і в кожному з них виступав Марко Боєслав. Діапазон його виступів щодо жанровості чималий: документальні розповіді, оповідання, замальовки, публіцистичні статті. Однак переважають вірші. Вищенаведена строфа взята з вірша «Борцям за Волю», поміщена у збірнику «Месникам», а відтак у «Чорному лісі» за грудень 1944 року. Марко Боєслав – автор кількох книжок поезій, серед них такі, найбільш розповсюджувані на терені Станиславівського тактичного відтинку УПА: «В хоробру путь», «Із днів боротьби», Друковані на калькованому папері, вони доходили в ці далекі вогненні роки аж до Львівщини, Волині, переступали Збруч... В них – заклик до боротьби:

 

Гартовані болем століть –

Дивіться – гінці перед вами!

Алярмом дзвенить сталь і мідь –

До слави відчинені брами!

На сталь перекуйте плуги –

Бої не минуть вас хоробрі!

Хай скинуть корони боги –

Байстрята Атиллі та абрів!

Уже посилайте гінців,

Хай скажуть тиранам – ідемо!

Ідуть вже! Ідуть вже борці!

О, станеш, Вкраїно, едемом!

                       («Гартовані болем»)

 

віра у перемогу і справедливий суд над катами:

 

Не тріумфуй, кривавий змію,

Що трупів більше, як живих.

Що байстрюки твої посіють

Свій хмиз на нивах золотих!

Не тішся, ні, що вічним сном

Заснули жертви твого шалу!

О, знай же, дикий сатано,

Що гнів замучених у сталі

На суд прийде!

І кожна крапля крові їх

Сердитим громом заговорить.

О, кров за крові Із тюрм твоїх

Лиш попелищ закляті гори

Сторчатимуть!

                                   («Не тріумфуй»)

 

З творів Марка Боєслава, як і із дописів до журналу «Чорний ліс» інших авторів – рядових вояків, старшин, учасників збройного підпілля, довідуємося, якими збройними силами розпоряджалися в цей час загони УПА на Станиславівщині, про що думали їх вояки, на що надіялися.

 

Авторський вклад Марка Боєслава у журнал «Чорний ліс» вельми вагомий. Однак з його доробку, з публікацій ми не знаємо, ким він був в УПА, яка його біографія (див. стор. 47) *. Переконані: був головним націоналістом! Відданим збройній боротьбі проти більшовицьких катів, совєтської окупації. Правдоподібно, що Марко Боєслав, який завдавав своїми творами тон усьому журналу «Чорний ліс», був і його головним редактором. У журналі поміщав, як ми вже згадували, не тільки поезії, оповідання чи спогади, але також і статті з нагоди національних свят, наукові розвідки. Отже, був і першокласним публіцистом.

 

Його стаття «Власні сили – динаміт і цемент нації» (з якої, до речі, видно, що автор був якщо не одним із творців цих збройних сил, то натхненником їх творення), починається словами, які свідчать, що автор вміє відразу зацікавити читача своїми філософськими міркуваннями – зрозумілими, доступними кожному рядовому читачеві: «Коли поглянемо в минуле України, то з цілою певністю можемо сказати, що український народ протягом своєї тисячолітньої історії тільки своїми власними силами будував своє державне життя. Чужі сили все обдурювали його. «Добросердечні сусіди-помічники» не дотримували своїх умов та обіцянок. Всякі «союзники» та «визволителі» несли нам не поміч, а єхидне ярмо.

 

Історія – це найкраща учителька народів. Тож і нам, українцям, дала вона вказівки на майбутнє: власна сила і віра в ці власні сили – це єдина найпевніша запорука волі народу». Рядки ці написані в сьому річницю створення УПА, але які вони актуальні сьогодні, коли незалежна Українська держава створює власні збройні сили.

 

Історизмом, публіцистичною пристрастю відзначаються матеріали «З гордим чолом у вир боротьби», до якої за автограф письменник взяв слова з відомої пісні Івана Франка «Не пора», статті «За культ героїв», «Соборними силами здобудемо Київ», «Культ героїв» та інші.

 

Марко Боєслав, можливо, виступав і під іншими псевдонімами. Адже оповідання за підписами М. Романів дуже нагадують манеру його письма і носять новелістичний характер. Зокрема, оповідання Марка Боєслава «Голос з-під Крут» за розвитком сюжету, поведінкою персонажів, їх психологією – цілком боєславські.

 

Приблизну біографію Марка Боєслава ми можемо відтворити з його біографічних нарисів. Походив він з Івано-Франківської області, за польської окупації був активним членом ОУН, політв’язнем. У роках 1939-1941-х – на еміграції у Кракові. 1945 року працював в обласному осередку пропаганди ОУН і був головним редактором «Шлях перемоги». Світоглядно можна його зачислити до післявоєнного вісниківства. що теж мало вплив на зміст і стиль його творів.

 

Кілька слів про саму творчість поета. Вірші емоційні, сповнені громадського патріотичного звучання. У них радість перемог і біль поразок УПА. розпука за втратою друзів-бойовиків, підпільників, гнів до окупантів. Якою була б подальша літературна доля Марка Боєслава? Гадаю, вона б окрасила нашу поетичну Україну... Але і за цей доробок, що нам вдалося відшукати, вона повинна бути йому вдячна.

Іван Гущак

Братам з-над Дніпра

 

Привіт вам щирий, рідні, любі.

Вставайте, гноблені брати!

Громи рокочуть вогнезубі –

Зове на месть Дніпро святий!

 

Втопив у крові Україну

Упир потворного Кремля,

І бенкетує на руїнах!

Блаженна батьківська земля.

 

Ограблена. Рятунку кличе.

О месте! Хамова стопа

Могили топче, мов ігрище!

Холодний гріб літа копав

 

Живим Вам, діти України,

Жорстокий кат! О, не діждеш.

Потворо! Глянь – грізні руїни

Мечами дзвонять! Вже іде

 

День революцій на розплату.

Вогонь могил палахкотить

І нагріває кожну хату

Нещадним гнівом. Горда мить

 

Воскресний прапор вже підносить.

Залізні кроки гомонять

Когорт гнівних, побідоносних!

Тризуб святий наш у вогнях

 

І булава Великого Богдана

Іржу сполікують, щоб знов

Сіяти славою! Осанна!

Чи чуєш, як клекоче кров

Хоробрих Русичів у лавах!