Мамо, не плач. Я повернусь весною.

                                        У шибку пташиною вдарюсь твою.

                                        Прийду на світанні в садок із росою,

                                        А може дощем на поріг упаду.

                                        Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

                                       Вже слово, матусю, не буде моїм.

                                       Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

                                       Розкажу як мається в домі новім.

                                       Мені колискову ангел співає,

                                       І рана смертельна уже не болить.

                                       Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,

                                       Душа за тобою, рідненька, щемить.

                                       Мамочко, вибач за чорну хустину,

                                       За те, що віднині будеш сама.

                                      Тебе я люблю. І люблю Україну.

                                      Вона, як і ти, була в мене одна.

 

                                           Три місяці. (Автор: Кашпор Ольга)

                                           100 життів.

                                           Мерзлота і пекло.

                                           Зневіра і Бог.

                                           Самотність і єднання.

                                           Слабкість і сила.

                                           Ненависть і любов.

                                           Тепер ми назавжди

                                           Знатимемо, що ми можемо.

                                           Слава Україні.