Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташиною вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А може дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько, Розкажу як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає, І рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває, Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину, За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. І люблю Україну. Вона, як і ти, була в мене одна.
Три місяці. (Автор: Кашпор Ольга) 100 життів. Мерзлота і пекло. Зневіра і Бог. Самотність і єднання. Слабкість і сила. Ненависть і любов. Тепер ми назавжди Знатимемо, що ми можемо. Слава Україні.
|
Рубрики > Поетична сторінка >