Микола Сеньків народився 1926 року в Нагуєвичах на Дрогобиччині. У 1944- 45-х роках у лавах УПА, у 1946-55-х роках – ГУЛАГівський політв'язень. Автор щирої, рідкісно правдивої автобіографічної повісті (поки що рукописної), що чекає видавця. Живе у місті Бориславі на Львівщині.

 

Лист до матері

У ліси пішов я, нене, у Карпати,

У повстанський визвольний похід...

Не одна заплаче нині мати,

Поклонившись сумно нам услід.

 

Будить нас тепер тривожний ранок,

Наші дні тепер – не для утіх.

Наші дні – то чесні наші рани

За вас, мамо, й хатоньки поріг...

 

Кожен день – походи із боями,

Не один з нас зляже у траву...

Не тужіте, матері, за нами,

Як впадем за правдоньку живу!

 

Ліс гуде...

Ліс гуде, стежина в'ється –

То повстанці йдуть у бій.

Ось Нечай уже сміється,

Ой, відважний сотник мій!

 

Сотня йде і пісня лине,

Вітер з листям гомонить,

З нами гори і долини

І село, що вже не спить.

 

Пісня губиться в долинах,

Вибігли дівчата з хат,

Квіти тиснуть у долонях:

«Пам'ять буде від Карпат».