Микола Сеньків народився 1926 року в Нагуєвичах на Дрогобиччині. У 1944- 45-х роках у лавах УПА, у 1946-55-х роках – ГУЛАГівський політв'язень. Автор щирої, рідкісно правдивої автобіографічної повісті (поки що рукописної), що чекає видавця. Живе у місті Бориславі на Львівщині.
Лист до матері У ліси пішов я, нене, у Карпати, У повстанський визвольний похід... Не одна заплаче нині мати, Поклонившись сумно нам услід.
Будить нас тепер тривожний ранок, Наші дні тепер – не для утіх. Наші дні – то чесні наші рани За вас, мамо, й хатоньки поріг...
Кожен день – походи із боями, Не один з нас зляже у траву... Не тужіте, матері, за нами, Як впадем за правдоньку живу! Ліс гуде... Ліс гуде, стежина в'ється – То повстанці йдуть у бій. Ось Нечай уже сміється, Ой, відважний сотник мій!
Сотня йде і пісня лине, Вітер з листям гомонить, З нами гори і долини І село, що вже не спить.
Пісня губиться в долинах, Вибігли дівчата з хат, Квіти тиснуть у долонях: «Пам'ять буде від Карпат».
|
Рубрики > Поетична сторінка >