«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Лиш колимські сніги і дорога
Що то – сплячка зимова чи змора?
Серце в грудях – немов не моє, І жага, що так мучила вчора, Згаслим вогнищем в ньому стає.
Хоч би видимість туги за кимось, Крапля смутку чи болю на мить,– Ну якась незбагненна терпимість, Що байдужістю серце в'ялить...
Навіть обрису мрії – нічого, Навіть натяку слова – нема. Лиш колимські сніги і дорога, Що провадить до смерті. Зима.
І нацьковані пси, й конвоїри. Спотикнешся – умить розірвуть. Тут не ступиш ні кроку без віри, А зневіришся – згинеш, мабуть. |
Рубрики > Поетична сторінка >