Криваве весілля Автор: Василь Ней. Уродженець с. Гораєць Любачівського повіту Вісник Любачівщини: Вип. 2. Львів, 1996. – 109 стор. На згадку моєму дорогому синові про моє криваве весілля 1945 року Послухайте люди, що діялось в світі, Про те, що бувало в двадцятім столітті. В двадцятім столітті, в сорок п'ятім році, Це бачили люди й пам'ятають досі. Шостого квітня, як на день світало, Триста ляських посіпаків на село напало. Ніхто не сховався – село оточили, Всіх невинних старих і малих безжально убили. Хати запалили, майно грабували, А нещасних багнетами докупи зганяли. Живих не лишали. Лишалися трупи Дітей малих і жінок бідних – валялися купи. А старого немічного, в огень кинули живого І сам кат жахнувся – зачав кричати: «Малих діток, – даю розкази, – більше не стріляти. Дітей малих не вбивати, бо нема причини. Нехай гинуть до одного вкраїнські мужчини!» Як пожежі догоріли – трупи позносили Сто сорок три вбитих зложили в могили. Сто сорок три вбили, двадцять п'ять ранили, Отаке-то християни мордерство вчинили. А із тих ранених п'ять світ попрощали. Двоє аж до віку каліками стали. Давно на Вкраїну татари ходили, Але й нехрещені того не робили. А наші сусіди, вірні християни Різали, палили гірше, як погани. Отаке-то сину в нас було весілля Пам'ятай, щоб не боліла голова з похмілля. 25.06.1971 р. Написав і передав синові Василеві врятований Богом мешканець с. Гораєць Любачівського повіту Ней В. |
Рубрики > Поетична сторінка >