Калиновий вогонь (автор: Богдан Галицький)

опубліковано 2 вер. 2013 р., 11:11 Степан Гринчишин   [ оновлено 11 вер. 2013 р., 10:13 ]

Калиновий вогонь (автор: Богдан Галицький)

 

Василю Макуху, Українському патріоту, що спалив себе в Києві на Хрещатику, закликаючи до боротьби за волю України, присвячую 

 

  

На подвір'ї, біля хати,

Журиться калина,

Ніби в горі сива мати,

Що втратила сина.

Вийде жінка, на порозі

Сяде у знесиллі,

Та й поллються гірко сльози –

Де ти, мій Василю?

А вогонь ягід черлених

Тіло спік калині,

Та луна в світ Василеве:

– Волю Україні!

Прометею!

Гайдамако!

Орле сизокрилий!

Ти борні народу палко

Дав наснагу й крила.

Ти і мертвий зайдам, гнилі

Не даєш спочину,

То й корчують при могилі

Вдовину калину.

Що ж, глумитись над вдовою

В силі ще заброди,

Та не спинять шлях герою

До серця народу!

...На подвір'ї, біля хати

Журиться калина,

Ніби в горі сива мати,

Що втратила сина.

Вийде жінка, на порозі

Сяде у знесиллі,

Та й поллються гірко сльози –

Де ти, мій Василю?

1973 рік

 

Журба

(Переспів з Т.Г.Шевченка)

Перебендя,

Орле сизий,

Кобзарю убогий,

Ой куди ж тебе завели

Хрещаті дороги?

Де, кому тепер співаєш

Пісні бунтівливі?

Поверни до нас, кобзарю,

Із словом правдивим.

Нагадай старі звичаї,

Нами позабуті,

Нагадай, чиї ми діти,

Ким, за що закуті.

Заспівай,

Нехай на серці

Трохи легше стане.

Послухаєм,

Пожуримось,

Та й собі затягнем...

А як вернеш до гетьманів,

Розкажи їм, брате,

Що вмирає Україна,

Москалем розп'ята.

Що вмирає рідна мова.

Від Збруча до Дону

Розгулялася вульгарність

Руського жаргону.

Розкажи, що Україна

Батраком гіркотним

Спину гне, та все годує

Москалів голодних.

А сини...

А над синами

Заброди панують

І так їх шанують,

Так їх одягають,

Що вже й спіднюю сорочку

Із спини здирають.

Із шкірою здирають,

Щоби одягнути

Братів чорномазих.

Розкажи все, брате.

Можливо, гетьмани

У святії дзвони

Софіїні

Пречистії

Задзвонять.

І під стяги,

Під козацькі

Вольні стяги,

Нас закличуть стати

Й поведуть у бій священний

Волю здобувати!

...Перебендя,

Орле сизий,

Наш любий кобзарю,

Чом до нас ти не вертаєш

З далекого краю?

1973 рік