Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.
Степан Хрін – революціонер, член ОУН, чотовий, потім сотник УПА (1946 р.), до сотні якого входили здебільшого лемки. Весною 1947 р. сотня Степана Хріна знищила заступника міністра оборони комуністичної Польщі Кароля Сверчевського, відомого з боїв у Іспанії як «генерал Вальтер», і як каратель Лемківщини. Влітку сотня С. Хріна перейшла совєтський кордон, щоб в Україні об'єднатися з УПА-Захід. Тоді командир сотні вів у бункері щоденник-хроніку, що переріс у літературно-мистецький твір «Зимою в бункрі» (1947-48 рр.). Командир С. Хрін нагороджений найвищою відзнакою – Золотим Хрестом бойової заслуги УПА. Після переходу із Закерзоння командував тактичним відтинком УПА-Маківка. Написав спогади «Крізь сміх заліза». Загинув у бою з ворогами України в 1949 році.
І згадую боїв річниці Криваві були, славні дні! А месники були – мов вітер. В руках пістоля. На коні. Коли заграють кулемети І плюне шутром міномет, З коня зіскакую негайно І кличу: «Лемки! Наперед!» Мов стихія, ідуть завзяті, Відважні лемки на ляхів. В тому концерті – запах крови, Уста присохли, в очах гнів. «У наступ, хлопці, на окопи!» «Давай гранати! На штики!» Там зойки, крики, а тут: «Слава!» Ех, люблю, люблю в наступ йти, І хочу рватися до бою, Іти у лаві сталевій... Це тільки спогад... Де ж ви, лемки, Боєві лицарі мої? Січень 1948. в бункері
ВНЕВДОВЗІ Вневдовзі буде проходити У наше віко білий день. Хто ж принесе до нас, у бункер, Хоч жменю радісних пісень? Усі пісні вже проспівали, Нових співатиме весна. Ідуть у норах підземелля Гартовані в боях літа. Зима 1947-го або ж початку 1948-го
СОТНИК ЯСТРУБ Вітер буйний Шугає по степах. Як птах Гуляв з вітрами ти Навперейми. Як сірий вовк Ти з Сіроманцями Синіх верхів Скочив у шовк степів. Червоний слід На росах тлів Шляхом побід, Кудою йшов Ти наступом. Гей, славо, Славо буйнокрила! Про тебе враз заговорили Голубоплесний Буг, І Солокії луг, І любачівське верховіття, Ліси, мережі піль По Тернопіль. І вже лунатиме століття, І діти – перекажуть Дітям Ім'я твоє славне. Гей, жив, ломив, Ворожі полчища, Тиранів. І оп'янілий в перемогах Життя зложив Без кайданів. Як вільний воїн, Як козак. І даром буде ждати На сина мати... Не прийде, Лиш буйну славу У Полтаву На крилах вітер Занесе. 1945
|
Рубрики > Поетична сторінка >