І згадую боїв річниці (автор: Хрін Степан)

опубліковано 23 вер. 2013 р., 10:07 Степан Гринчишин   [ оновлено 2 жовт. 2013 р., 09:07 ]

Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.

 

Степан Хрін – революціонер, член ОУН, чотовий, потім сотник УПА (1946 р.), до сотні якого входили здебільшого лемки. Весною 1947 р. сотня Степана Хріна знищила заступника міністра оборони комуністичної Польщі Кароля Сверчевського, відомого з боїв у Іспанії як «генерал Вальтер», і як каратель Лемківщини. Влітку сотня С. Хріна перейшла совєтський кордон, щоб в Україні об'єднатися з УПА-Захід. Тоді командир сотні вів у бункері щоденник-хроніку, що переріс у літературно-мистецький твір «Зимою в бункрі» (1947-48 рр.). Командир С. Хрін нагороджений найвищою відзнакою – Золотим Хрестом бойової заслуги УПА. Після переходу із Закерзоння командував тактичним відтинком УПА-Маківка. Написав спогади «Крізь сміх заліза». Загинув у бою з ворогами України в 1949 році.

 

І згадую боїв річниці

Криваві були, славні дні!

А месники були – мов вітер.

В руках пістоля. На коні.

Коли заграють кулемети

І плюне шутром міномет,

З коня зіскакую негайно

І кличу: «Лемки! Наперед!»

Мов стихія, ідуть завзяті,

Відважні лемки на ляхів.

В тому концерті – запах крови,

Уста присохли, в очах гнів.

«У наступ, хлопці, на окопи!»

«Давай гранати! На штики!»

Там зойки, крики, а тут: «Слава!»

Ех, люблю, люблю в наступ йти,

І хочу рватися до бою,

Іти у лаві сталевій...

Це тільки спогад...

Де ж ви, лемки,

Боєві лицарі мої?

Січень 1948. в бункері

 

ВНЕВДОВЗІ

Вневдовзі буде проходити

У наше віко білий день.

Хто ж принесе до нас, у бункер,

Хоч жменю радісних пісень?

Усі пісні вже проспівали,

Нових співатиме весна.

Ідуть у норах підземелля

Гартовані в боях літа.

Зима 1947-го або ж початку 1948-го

 

СОТНИК ЯСТРУБ

Вітер буйний

Шугає по степах.

Як птах

Гуляв з вітрами ти

Навперейми.

Як сірий вовк

Ти з Сіроманцями

Синіх верхів

Скочив у шовк степів.

Червоний слід

На росах тлів

Шляхом побід,

Кудою йшов

Ти наступом.

Гей, славо,

Славо буйнокрила!

Про тебе враз заговорили

Голубоплесний Буг,

І Солокії луг,

І любачівське верховіття,

Ліси, мережі піль

По Тернопіль.

І вже лунатиме століття,

І діти – перекажуть

Дітям

Ім'я твоє славне.

Гей, жив, ломив,

Ворожі полчища,

Тиранів.

І оп'янілий в перемогах

Життя зложив

Без кайданів.

Як вільний воїн,

Як козак.

І даром буде ждати

На сина мати...

Не прийде,

Лиш буйну славу

У Полтаву

На крилах вітер

Занесе.

1945