З книги «Найгероїчніша і найнародніша». Тернопіль. 2007.

 

Хлопці з бою ішли, з переможного бою,

Де стояли, як мур, плече до плеча.

Йшли повільні й сумні, бо несли із собою

Командира свого, що вмирав на очах.

 

Вся в сльозах ішла поруч молода медсестричка

Прикипіла до серця її ніжна рука,

На її молодому худенькому личку

Був і біль, і тривога, й розлука важка.

 

Все, що в торбі медичній з собою носила,

Не врятує його, не відверне біди.

Йшла, як знята з хреста. Тільки Бога просила:

– Милий Боже, врятуй! Він такий молодий!

 

Йшли сумні чотові, у походах бувалі,

Бо пройшли тисячі і стежин, і доріг.

Мовчки йшли. І думки про відплату снували,

І хилилась трава їм в поклоні до ніг.