З книги «Найгероїчніша і найнародніша». Тернопіль. 2007.
Хлопці з бою ішли, з переможного бою, Де стояли, як мур, плече до плеча. Йшли повільні й сумні, бо несли із собою Командира свого, що вмирав на очах.
Вся в сльозах ішла поруч молода медсестричка Прикипіла до серця її ніжна рука, На її молодому худенькому личку Був і біль, і тривога, й розлука важка.
Все, що в торбі медичній з собою носила, Не врятує його, не відверне біди. Йшла, як знята з хреста. Тільки Бога просила: – Милий Боже, врятуй! Він такий молодий!
Йшли сумні чотові, у походах бувалі, Бо пройшли тисячі і стежин, і доріг. Мовчки йшли. І думки про відплату снували, І хилилась трава їм в поклоні до ніг.
|
Рубрики > Поетична сторінка >