(На могилах о. Кальби і воїнів УПА в с. Соколівці)

Дух свободи

Нас розпинали на хресті

І кров по краплі з нас точили...  

На манівці ми йшли круті,

Та не загинули, а жили!

Нас в тюрми кидали гнилі

І пам'ять з мозку виривали,

Хоч мусили ми буть малі,

Та діти дужі виростали.

Нас гнали в безвість, у Сибір,

Та як вертався хтось додому,

То всім катам наперекір

І думав, й говорив по-свому.

З'явились лицарі між нас

З мечем покари, мужнім словом

І наближали світлий час

Під Богоматері покровом.

А серед них отець Кальба –

Поет, палкий поборник волі.

Тривала довго боротьба...

Зневажені вставали, кволі,

Сміливо йшли на смертний бій

Проти загарбників лукавих

І прапор піднімали свій

В боях нерівних і кривавих...

І засвітило Сонце нам

І шлях до волі осіяло.

Тож поклонімось тим борцям,

Що за Свободу нашу впали!

Не схибмо й нині, не заснім,

Бо ворог закидає сіті!

Не даймось на оману, ні,

І тим котам гладким, неситим!

За Україну йшли на смерть,

Щоб жити без раба й тирана.

Ми горя вже набрались вщерть,

Тож воля завжди нам кохана.

За неї стіймо на загин,

Не опустім по-рабськи руки!

Нехай донька почує й син,

Як наші йшли діди на муки!

І вже не даймося тепер

Лихим чужинцям одуритись!

Свободи дух живе, не вмер, –

Йому прийшли ми поклонитись!