(На могилах о. Кальби і воїнів УПА в с. Соколівці) Дух свободи Нас розпинали на хресті І кров по краплі з нас точили... На манівці ми йшли круті, Та не загинули, а жили! Нас в тюрми кидали гнилі І пам'ять з мозку виривали, Хоч мусили ми буть малі, Та діти дужі виростали. Нас гнали в безвість, у Сибір, Та як вертався хтось додому, То всім катам наперекір І думав, й говорив по-свому. З'явились лицарі між нас З мечем покари, мужнім словом І наближали світлий час Під Богоматері покровом. А серед них отець Кальба – Поет, палкий поборник волі. Тривала довго боротьба... Зневажені вставали, кволі, Сміливо йшли на смертний бій Проти загарбників лукавих І прапор піднімали свій В боях нерівних і кривавих... І засвітило Сонце нам І шлях до волі осіяло. Тож поклонімось тим борцям, Що за Свободу нашу впали! Не схибмо й нині, не заснім, Бо ворог закидає сіті! Не даймось на оману, ні, І тим котам гладким, неситим! За Україну йшли на смерть, Щоб жити без раба й тирана. Ми горя вже набрались вщерть, Тож воля завжди нам кохана. За неї стіймо на загин, Не опустім по-рабськи руки! Нехай донька почує й син, Як наші йшли діди на муки! І вже не даймося тепер Лихим чужинцям одуритись! Свободи дух живе, не вмер, – Йому
прийшли ми поклонитись! |
Рубрики > Поетична сторінка >