Рубрики‎ > ‎Наука‎ > ‎

Професор В.І. Можара – незламний патріот (автор: Мартиненко М.А.)

опубліковано 27 черв. 2013 р., 09:28 Степан Гринчишин   [ оновлено 5 лип. 2013 р., 10:58 ]

Кафедра вищої математики була створена у 1930 р. одночасно із заснуванням Київського інституту цукрової промисловості (КІЦП). У цей час у Всеукраїнській Академії Наук (ВУАН) працювала плеяда геніальних математиків Д. Граве, М Кравчук, М. Крилов та інші.

 

Вони зробили вагомий внесок у розвиток математичної науки в Україні, поставили її на один рівень з найкращими математичними школами світу і постійно готували науково-педагогічні кадри для вищих навчальних закладів (ВНЗ). Одним із найталановитіших учнів акад. ВУАН М. Кравчука був Можар Володимир Іванович, і саме він стояв на чолі становлення кафедри з перших днів її заснування. 

 

 

Це ім'я фактично більше півстоліття не згадувалося в стінах нашого ВНЗ і навіть більшість викладачів кафедри математики майже нічого не знали про цю обдаровану, мужню і чесну людину.

 

Шляхом наполегливих і тривалих досліджень (робота в архівах СБУ, зустрічі з родичами та інше) нам вдалося знайти деякі дані про життя цієї видатної особистості і ми хочемо донести їх до відома студентів і наукової громадськості.

 

Можар Володимир Іванович народився 6.07.1901 р. в с. Березівка Коростишівського р-ну на Житомирщині в селянській заможній українській сім'ї. Тут він закінчив сільську церковно-приходську школу, а середню освіту здобув в м. Житомирі, де отримав глибокі і фундаментальні знання з усіх предметів, а особливо добре вивчив ряд іноземних мов. У 1925 р. успішно закінчив Житомирський педінститут і після цього отримав спеціальну математичну підготовку в Київському інституті народної освіти. В період 1927-1930 рр. Можар В.І. проходив аспірантський стаж на науково-дослідній кафедрі математики ВУАН під керівництвом М. Кравчука і М. Крилова. Ось як характеризував акад. ВУАН Д. Граве напрямок наукової діяльності В.І. Можара: «Он основательно изучил теорию упругости и занимался решением дифференциальных и интегральных уравнений этой теории, применяя преимущественно методы теории функций комплексного переменного (конформное отображение)». Цій тематиці наукових досліджень були присвячені і подальші його роботи.

 

Час навчання в аспірантурі він постійно поєднував з педагогічною роботою на кафедрі вищої математики КПІ.

 

Маючи високу професійну математичну підготовку і досвід педагогічної роботи, Можар В.І. став організатором кафедри математики КІЦП. Суттєву допомогу в цьому йому надавали талановиті математики ВУАН.

 

Аналізуючи тільки ті роботи, які на цей час знайшлися, приходиш до висновку, що кафедра вищої математики з першого дня заснування працювала надзвичайно активно, результативно і на високому науковому рівні. Так, за період з 1930-1936 р.р. кафедра підготувала і видала посібники:

1. М. Кравчук, П. Касяненко, С. Кулик, В. Можар, О. Смогоржевський Вища математика. Посібник для студентів і самоосвіти. У трьох частинах. К.: Вид-во ВУАН, 1934. – ч. І. – 407 с.

2. М. Кравчук, В. Можар Диференціальні рівняння та їх застосування в природознавстві й техніці. – К. Вид-во ВУАН, 1934 – 184 с.

 

У 1934-1935 рр. колектив кафедри підготував курс вищої математики для технологічних інститутів у двох томах. Він був прийнятий до друку у видавництві ВУАН. Але в цей період в Україні почалася активна і жорстока битва «імперської машини» з «українським націоналізмом» і вихід в світ цього курсу було припинено. Така ж доля, на жаль, дісталася і II, III частинам посібника М. Кравчука і співавторів.

 

Критика написаних «націоналістичних» посібників з різних сторін була смертельно нищівною. В цей підлий процес цькування були залучені преса, колективи, громадські організації і інші. Закінчилося тим, що були арештовані ряд математиків, серед яких і всесвітньо відомий акад. М. Кравчук. В яких умовах знаходився академік ВУАН, свідчать сторінки його архіву в СБУ. Ось частина його звернення відносно перегляду його справи: «... розбитий фізично нічними допитами, зокрема, повним позбавленням сну протягом 11 діб, загостренням хвороби серця, заходами прямої фізичної дії; морально на мене діяли криками, стогонами катованих у сусідніх кімнатах. Зламали мене остаточно погрози – у випадку заперечення та відмови взяти на себе нездійснені злочини – заарештувати та знищити мою сім'ю. Заради врятування сім'ї я вирішив обмовити себе, тим паче, як було цілком ясно, мої обвинувачі самі не вірячи своїм звинуваченням, мали цілковито конкретну мету – зробити з мене злочинця».

 

Саме після такого жахливого морального і фізичного гніту, один із перших авторів в Україні посібника курсу «Вища математика» для технологічних інститутів, в своїх протокольних свідченнях слідчим писав:

 

«Моя тенденция к «самобытности» математической украинской терминологии вела к отрыву украинского научного языка от братского русского...

 

Что касается их содержания, то в них есть места, страдающие упрощенностью в трактовке научных вопросов и снижении научного уровня почти до пределов вульгаризации. Книги были рассчитаны на читателей, имеющих недостаточно хорошую подготовку по элементарной математике, что и повлияло на них в направлений упрощения и невыдержанности системы в изложении наук...

 

Вредительства в эти книги я не вкладывал, и принимать их вредными по совести не могу. Принимаю их во многих местах мало удовлетворительными, а их язык и терминологию – недостаточно отделенными от националистичных тенденций».

 

Звернімо ще раз увагу на ключові слова академіка: «Вредительства в эти книги я не вкладывал и принимать их вредными по совести не могу. Принимаю их во многих местах малоудовлетворительными, а их язык и терминологию – недостаточно отдаленными от националистических тенденций.»

 

Сказане відноситься тільки до мови курсу вищої математики і математичної термінології, яка на думку слідчих вела «к отрыву украинского научного языка от братского русского...». Хотілось би, щоб ці фрагменти слідчого протоколу пройшли через свідомість нинішнього покоління студентів (і не тільки) і назавжди залишилися в їх пам'яті та свідомості. Вони свідчать про звірські методи русифікації нашого українського народу державною «імперською машиною». Ці методи були спрямовані на повне фізичне знищення свідомої національної еліти, і як свідчення цьому – смерть акад. ВУАН М.Кравчука та інших.

 

Паралельно з методичною роботою і фундаментальними дослідженнями задач математичної фізики кафедра плідно співпрацювала з спеціалістами в галузі харчових технологій, про що свідчить праця В. Можара, О. Куриленко «До питання про швидкість кристалізації цукрози при випаровуванні за сталої температури». Збірник наукових праць КХТІХП, Вид-во Наркомвнуторгу, Київ –1935, с. 88-94.

 

На кафедрі була розроблена чітка концепція і детальна програма науково-дослідної роботи зі студентами, яка ефективно втілювалася в повсякденну педагогічну практику. Вражає значимість, важливість і актуальність основних ідей програми того часу, тому вважаємо за необхідність навести наступні ключові тези з доповіді 35-річного проф. В.Можара від13.ХІ.36р.:

 

- «Адже примітизування науки, емпіризм, догматичність та рецептурність у викладанні знижують науково-педагогічний авторитет вищої школи, зводять її на рівень середньої школи.»

 

- «Звертаю увагу молодих дослідників на кончу потребу докладного вивчення бодай одної із закордонних мов; вже в наукових студентських гуртках. Є рація рекомендувати для читання закордонні журнали та підручники. Адже значна частина студентів, що тепер науково працюють, по закінченні інституту піде в аспірантуру й готуватимуться до дальшої наукової діяльності, яка вимагає доброго знання іноземних мов; навіть на виробництві інженерам, що займаються питаннями реконструкції й стежать за свіжою літературою зі свого фаху, в великій пригоді стане знання закордонних мов.»

 

Значимість ідей і важливість поставлених проблем в цій доповіді залишаються актуальними і сьогодні для вищої школи.

 

Пройшло майже сім десятиліть після останньої в житті лекції проф. В. Можара студентам-механікам, і все ж нам вдалося знайти і почути спогади людей, які особисто добре знали обдарованого педагога.

 

Так, з надзвичайно великою теплотою, вдячністю і щирістю згадував його проф. О.А. Герасименко, якому Можар В.І. читав, в свій час, лекції з математики «чистою, добірною українською мовою». Всі відзначають, що проф. В.І. Можар був неперевершеним лектором і талановитим педагогом, був чуйним, добрим до людей, користувався великою повагою і шаною серед колег і студентів за свою чесність, відданість справі.

 

Саме його, як провідного педагога, комітет комсомолу КХТІХП запросив зробити доповідь на загальних зборах студентства 8.12.1936 р., яка була присвячена самостійній роботі студентів. Вдалося знайти стенограму цього виступу на 11 сторінках, який і зараз вражає глибиною розкриття теми, енциклопедичністю знань автора, важливими і корисними порадами студентам.

 

Всебічно обдарований і високоосвічений в різних галузях науки і культури, проф. В.І. Можар без сумніву належав до інтелектуальної творчої еліти українського народу. За свідченнями рідних, він вільно володів декількома іноземними мовами (сьогодні важко знайти аналог) і на міжнародних конференціях в Англії, Німеччині, Франції доповідав і спілкувався з колегами мовою господарів.

 

Але в інституті серед колег і студентів він завжди (спогади А.О. Герасименка) відстоював велич мови свого народу, читав лекції, робив доповіді українською мовою. Він активно працював у підкомісії математичної секції природничого відділу Інституту української наукової мови під головуванням М.Кравчука і багато зробив для розвитку і створення українського математичного словника, який і зараз є настільною книгою для математиків. Всі його наукові і методичні праці в Україні надруковані рідною йому мовою.

 

Навіть з погляду сьогоднішнього дня важко знайти в історії кафедри математики семирічний період, який був би більш плідний в галузі науково-методичних досліджень, ніж період з 1930 р. до 1936 р.

 

Результативна наукова, методична і педагогічна діяльність В.І. Можара не залишилась без уваги і йому за сукупністю наукових робіт (без захисту дисертації) 17.11.1935 р. була присуджена вчена ступінь кандидата фізико-математичних наук і його (в 34 роки) затвердили в званні професора по кафедрі математики.

 

В.І. Можар продовжував і далі плідно працювати над докторською дисертацією і за свідченням рідних в кінці квітня місяця 1937 року від'їхав до м. Москви, щоб доповісти кінцеві результати докторської роботи на науковому семінарі Інституту математики.

 

Необхідно відмітити, що на той час в КХТІХП звання професора мало всього декілька чоловік. Тому молодий, талановитий, енергійний, високоосвічений 36-річний професор не випадково зайняв ключове місце в колективі інституту. Але рік 1937 був роком шабашу доносів, брехні і кожне «стукане» підле слово перекреслювало не тільки кар'єрну долю людини, а і саме її життя. На жаль, чорна заздрість і безмежна підлість «колег», а також їх «сигнальні послання» вирішили майбутнє молодого вченого-педагога.

 

27.ІV.37 р. в м. Москві його заарештували органи НКВД як «активного участника украинской национал-фашистской террористической организации». Під надзвичайно суворим конвоєм його переправили через кілька днів до м. Києва. Зразу був проведений детальний обшук в його квартирі. Окрім «націоналістичної» математичної літератури, були знайдені також 2 книги М. Хвильового, 2 книги В. Вінниченка, «Листи на Наддніпрянську Україну» М. Драгоманова та інше. Почалася постійна серія допитів. Ось деякі фрагмента протоколів допитів:

 

- «Вы обвиняетесь в враждебных действиях против Советской власти.

- Враждебных взглядов у меня никогда к Советской власти не было, но иногда возникали сомнения и неудовлетворения, по которым я делал критические замечания в части отдельных вопросов политики партии и их практического осуществления. Я считал, что в пищевом институте им. Микояна, где я работаю, украинизация проводится недостаточно. а темпы коллективизации на селе преувеличены.

 

- Вы являетесь учеником известного националиста М.Кравчука?

- Учеником Кравчука я был, но своих националистических взглядов он мне не высказывал.»

 

Перечитаймо ще раз ці фрагменти протоколів і переконаємося, що за кожною відповіддю проф. Можара В.І. на запитання слідчих стоїть його високий інтелект, гідність, мужність, правдивість, патріотизм. Не дивлячись на тривале жорстоке попереднє слідство (більше п'яти місяців), на сторінках протоколів допитів немає ні однієї відповіді, яка б свідчила про його морально-психологічний злам.

 

У справі нема абсолютно ніяких документів про приналежність Можара В.І. до любих ворожих організацій. Як доказ того, що проф. В.І. Можар є націоналістом, приводяться дані про те, що в 1917-18 роках він був членом і організатором товариства «Просвіта» в середніх школах м. Житомира. Але в товстій двохтомній кримінальній справі Можара В.І. акуратно підшиті доноси-звинувачення «колег» – стукачів (прізвища не називаю), які свідчать, наприклад, наступне:

 

- «На заседании кафедры математики в 1933 году рассматривался вопрос о плохой успеваемости студентов. По предложению Можара была принята резолюция, что одной из причин плохой успеваемости студентов есть плохое их питание.»

 

- «На совете ВТУЗа в 1935 г., где обсуждался вопрос о итогах испытаний студентов по русскому и украинскому языках, В.И. Можар сделал националистическое выступление, в котором утверждал, что студенты не знают украинского языка, потому что мы не создали украинского окружения, в настоящем смысле этого слова, и что надо такое окружение создать

 

Хотілось би глибше проникнути в суть досить символічного першого фрагменту доносу відповідно до політичної ситуації того часу. Відомо, що навіть найжорстокіший тиран всіх часів і народів Сталін визнав, що Україна в жахливому 1933 р. втратила майже третину населення. Але нікому в той час органи, партія (комуністи і сьогодні) і жорстока цензура не дозволяла не те що в офіційних резолюціях, а навіть у приватних розмовах згадувати про явище голодомору. Всі знали, що любе слово, любий крок, зроблений будь-ким в напрямку визнання голокосту, вів тільки за міцні двері буцегарні. І ці два речення з доносу «колеги» через сім десятиріч свідчать, що чесна, мужня, патріотична позиція Можара В.І. була спрямована на підтримку студентів, українського народу, і саме це стало основою для «колег»-стукачів, щоб через чотири роки після запропонованої резолюції В. Можаром накинути на світлу голову професора смертоносний зашморг.

 

Освічені «педагоги»-донощики добре усвідомлювали і знали, яку надійну (з великим запасом міцності) петлю вони накинули на шию 36-річного педагога. Адже «націоналізм» імперія прирівняла до державної зради і тому стукачі не залишили професору-«націоналісту» (другий донос) ні єдиного шансу не те що на продовження високопрофесійної творчої роботи, а навіть на життя.

 

На початку жовтня справу Можара В.І з недоказаними звинуваченнями «в активном участии украинской национал-фашистской организации» було передано на розгляд трійки при Київському обласному управлінні НКВД, яка винесла йому 19 жовтня 1937 р. вирок – розстріл.

 

У справі знаходиться жовтий маленький листочок з записом: «Постановление Тройки УНКВД от 19 октября м-ца 1937 г. о расстреле Можара В.И. приведено в исполнение 9 ноября 1937 года в 24.20. Комендант ст. лейтенант госбезопасности Шашков».

 

Тут немає помилок і дійсно жахливе слово «Тройка» «шанобливо» написано з великої літери, а біля прізвища лейтенанта немає навіть ініціалів. Аналогічна доля була запрограмована і «націоналісту» акад. ВУАН М.Кравчуку, якому також не залишили шансів на життя.

 

Відповідно до духу того часу, за декілька днів до цієї трагічної події, в газеті «Центрифуга» від 15 жовтня 1937 р. № 21 повідомлялось: «Тричі прокляті наймити фашистів: Кухаренко, Можар та інші, викриті органами НКВД, які приклали свою руку, щоб зірвати підготовку високоякісних більшовицьких фахівців. Нарбут».

 

Це прокляття спрямоване на талановитих педагогів, які завжди віддавали всі свої знання і сили вихованню студентів. Після цього на добре ім'я вірного сина українського народу проф. Можара В.І. було накладено непробивне табу на довгі-довгі роки. Над кафедрою вищої математики пронеслася фізична і морально-психологічна руїна, яка знищила всі патріотичні традиції колективу і присипала пилюкою започатковані і розвинені методи науково-педагогічних досліджень.

 

Восени 1937 р. на кафедрі з'явилися інші викладачі, більше ніж на півстоліття зникла «чиста, добірна, українська мова» навіть як мова взаємного спілкування в колективі, забулася математична українська термінологія і майже півстоліття не видавалися навчальні підручники з математики для студентів ні українською, ні російською мовами.

 

Так, на злеті розквіту життєвих і творчих сил, на тридцять сьомому році життя обірвалася діяльність талановитого математика, визначного педагога, першого завідувача кафедри вищої математики проф. Володимира Івановича Можара.

 

Місце його могили на сьогоднішній день нікому не відоме. 3.08.1956 р. за клопотанням рідних справу В.І. Можара переглянуто, і він повністю був реабілітований Військовим трибуналом за відсутністю злочинності в його діях.

 

Багато добрих справ для студентів, для математиків, для вищої школи зробив проф. В.І. Можар, але ще більше він запропонував ідей, напрямків, проектів.

 

Слава Богу, що прийшов час і Дух Можара В., Кравчука М. повернувся на кафедру, і багато їх ідей втілюється в практику сьогоднішнього дня.

 

Мартиненко М.А. – завідувач кафедри вищої математики НУХТ, доктор фізико-математичних наук, професор