Графічна Шевченкіана Софії Караффи-Корбут (Частина 7. Горинь Богдан)

опубліковано 17 лют. 2014 р., 11:30 Степан Гринчишин   [ оновлено 23 лют. 2014 р., 07:38 ]

ІВАН ПІДКОВА

 

 

 

Іван Підкова

[...]

Висипали запорожці –

Лиман човни вкрили.

„Грай же, море!" – заспівали,

Запінились хвилі.

Кругом хвилі, як ті гори:

Ні землі, ні неба.

Серце мліє, а козакам

Того тілько й треба.

Пливуть собі та співають;

Рибалка літає...

А попереду отаман

Веде, куди знає.

Похожає вздовж байдака,

Гасне люлька в роті;

Поглядає сюди-туди –

Де-то буть роботі?

Закрутивши чорні уси,

За ухо чуприну,

Підняв шапку – човни стали.

„Нехай ворог гине!

Не в Синопу, отамани,

Панове молодці,

А у Царград, до султана,

Поїдемо в гості!"

„Добре, батьку отамане!" –

Кругом заревіло.

„Спасибі вам!"

 

Надів шапку.

Знову закипіло

Синє море; вздовж байдака

Знову похожає

Пан отаман та на хвилю

Мовчки поглядає.

[1839, С.-Петербург]

 

ГАЙДАМАКИ

 

 

Кобзар

[...]

Кобзар

(співає)

Літа орел, літа сизий

Попід небесами;

 

ГАЙДАМАКИ

 

 

„В моїй хатині я не одинокий"

[...]

Я не одинокий, є з ким в світі жить;

У моїй хатині, як в степу безкраїм,

Козацтво гуляє, байрак гомонить,

У моїй хатині синє море грає,

Могила сумує, тополя шумить,

Тихесенько Гриця дівчина співає –

Я не одинокий, є з ким вік дожить.

 

ГАЙДАМАКИ

 

 

Максим Залізняк

[...]

А Залізняк в Смілянщині

Домаху гартує,

У Черкасах, де й Ярема

Пробує свячений.

«Отак, отак! Добре, діти,

Мордуйте скажених!

Добре, хлопці!» – на базарі

Залізняк гукає.

Кругом пекло; гайдамаки

По пеклу гуляють.

[...]

 

ГАЙДАМАКИ

 

 

Гонта

[...]

Всі гуляють.

А де ж Гонта?

Чом він не гуляє?

Чому не п'є з козаками?

Чому не співає?

Нема його; тепер йому,

Мабуть, не до неї,

Не до співи.

А хто такий

У чорній киреї

Через базар переходить?

Став; розрива купу

Ляхів мертвих: шука когось.

Нагнувся, два трупи

Невеликих взяв на плечі

І, позад базару,

Через мертвих переступа,

Криється в пожарі

За костьолом. Хто ж це такий?

Гонта, горем битий,

Несе дітей поховати,

Землею накрити,

Щоб козацьке мале тіло

Собаки не їли.

І темними улицями,

Де менше горіло,

Поніс Гонта дітей своїх,

Щоб ніхто не бачив,

Де він синів поховає

І як Гонта плаче.

[...]

 

ГАЙДАМАКИ

 

 

Розповідь дідуся про Гайдамаччину

[...]

Бувало, в неділю, закривши Мінею,

По чарці з сусідом випивши тієї,

Батько діда просить, щоб той розказав

Про Коліївщину, як колись бувало.

Як Залізняк, Гонта ляхів покарав.

Столітнії очі, як зорі, сіяли,

А слово за словом сміялось, лилось:

Як ляхи конали, як Сміла горіла.

Сусіди од страху, од жалю німіли.

І мені, малому, не раз довелось

За титаря плакать. І ніхто не бачив,

Що мала дитина у куточку плаче.

Спасибі, дідусю, що ти заховав

В голові столітній ту славу козачу:

Я її онукам тепер розказав.

[...]

[1939-1841, С.-Петербург]