ХУСТИНА

 

 

„Завтра похід буде..."

[...]

У неділеньку та ранесенько

Сурми-труби вигравали.

В поход, у дорогу славні компанійці

До схід сонечка рушали.

[...]

[Кінець червня - грудень 1847,

Орська фортеця] 

 

А. О. КОЗАЧКОВСЬКОМУ

 

  

Важке дитинство

Давно те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п'ятака – Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу.

Та й списую Сковороду

Або „Три царіє со дари".

Та сам собі у бур'яні,

Щоб не почув хто, не побачив,

Виспівую та плачу.

[...]

[Кінець червня - грудень 1847,

Орська фортеця]

 

ВАРНАК

 

 

Варнак

[...]

Старий

Згадав свою Волинь святую

І волю-долю молодую,

Свою бувальщину.

[...]

– Довгий вік! –

Старий промовив. – Все од Бога!

Од Бога все! А сам нічого

Дурний не вдіє чоловік!

Я сам, як бачиш, марне, всує,

Я сам занівечив свій вік.

І ні на кого не жалкую,

І ні у кого не прошу я,

Нічого не прошу. Отак,

Мій сину, друже мій єдиний,

Так і загину на чужині

В неволі. – І старий варнак

Заплакав нишком.

[...]

[Січень - початок травня 1848,

Орська фортеця]

 

ТИТАРІВНА

 

  

Титарівна

Найкращий парубок Микита

Стоїть на лаві в сірій свиті,

Найкращий хлопець, та байстрюк,

Байстрюк собі, та ще й убогий,

Так і нікому не до його,

Стоїть собі, як той...

Плечима стелю підпирає

Та дивиться і замирає

На титарівну... А та в квітах,

Мов намальована, стоїть

Сама собі, і на Микиту

Неначе глянула!.. Горить!

Горить Микита в сірій свиті!

[...]

[Кінець вересня - грудень 1848,

Кос-Арал]

 

„І ВИРІС Я НА ЧУЖИНІ"

 

 

„Німі на панщину ідуть..."

[...]

Аж страх погано

У тім хорошому селі.

Чорніше чорної землі

Блукають люди, повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур'яном поросли.

Село неначе погоріло,

Неначе люде подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

………………………….

І я, заплакавши, назад

Поїхав знову на чужину.

[...]

[Кінець вересня - грудень 1848,

Кос-Арал]

 

„ПО УЛИЦІ ВІТЕР ВІЄ"

 

  

„Виблагала тую копійчину..."

По улиці вітер віє

Та сніг замітає.

По улиці попідтинню

Вдова шкандибає

Під дзвіницю, сердешная,

Руки простягати

До тих самих, до багатих,

Що сина в салдати

Позаторік заголили.

А думала жити...

Хоч на старість у невістки

В добрі одпочити.

Не довелось. Виблагала

Тую копійчину...

Та Пречистій поставила

Свічечку за сина.

[Кінець вересня - грудень 1848,

Кос-Арал]

 

ШВАЧКА

 

 

Голота

Ой не п'ється горілочка,

Не п'ються й меди.

[...]

В Переп'яті гайдамаки

Нишком ночували.

До схід сонця у Фастові

Хлоп'ята гуляли.

Прийди з того Межигір'я,

Наш славний Палію,

Подивися, що той Швачка

У Фастові діє!

Добре діє! У Фастові,

У славному місті,

[...]

[Кінець вересня - грудень 1848,

Кос-Арал]