ХУСТИНА
„Завтра похід буде..." [...] У неділеньку та ранесенько Сурми-труби вигравали. В поход, у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали. [...] [Кінець червня - грудень 1847, Орська фортеця]
А. О. КОЗАЧКОВСЬКОМУ
Важке дитинство Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п'ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або „Три царіє со дари". Та сам собі у бур'яні, Щоб не почув хто, не побачив, Виспівую та плачу. [...] [Кінець червня - грудень 1847, Орська фортеця]
ВАРНАК
Варнак [...] Старий Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую, Свою бувальщину. [...] – Довгий вік! – Старий промовив. – Все од Бога! Од Бога все! А сам нічого Дурний не вдіє чоловік! Я сам, як бачиш, марне, всує, Я сам занівечив свій вік. І ні на кого не жалкую, І ні у кого не прошу я, Нічого не прошу. Отак, Мій сину, друже мій єдиний, Так і загину на чужині В неволі. – І старий варнак Заплакав нишком. [...] [Січень - початок травня 1848, Орська фортеця]
ТИТАРІВНА
Титарівна Найкращий парубок Микита Стоїть на лаві в сірій свиті, Найкращий хлопець, та байстрюк, Байстрюк собі, та ще й убогий, Так і нікому не до його, Стоїть собі, як той... Плечима стелю підпирає Та дивиться і замирає На титарівну... А та в квітах, Мов намальована, стоїть Сама собі, і на Микиту Неначе глянула!.. Горить! Горить Микита в сірій свиті! [...] [Кінець вересня - грудень 1848, Кос-Арал]
„І ВИРІС Я НА ЧУЖИНІ"
„Німі на панщину ідуть..." [...] Аж страх погано У тім хорошому селі. Чорніше чорної землі Блукають люди, повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли. Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. …………………………. І я, заплакавши, назад Поїхав знову на чужину. [...] [Кінець вересня - грудень 1848, Кос-Арал]
„ПО УЛИЦІ ВІТЕР ВІЄ"
„Виблагала тую копійчину..." По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в салдати Позаторік заголили. А думала жити... Хоч на старість у невістки В добрі одпочити. Не довелось. Виблагала Тую копійчину... Та Пречистій поставила Свічечку за сина. [Кінець вересня - грудень 1848, Кос-Арал]
ШВАЧКА
Голота Ой не п'ється горілочка, Не п'ються й меди. [...] В Переп'яті гайдамаки Нишком ночували. До схід сонця у Фастові Хлоп'ята гуляли. Прийди з того Межигір'я, Наш славний Палію, Подивися, що той Швачка У Фастові діє! Добре діє! У Фастові, У славному місті, [...] [Кінець вересня - грудень 1848, Кос-Арал]
|