НАЙМИЧКА 

 

 

№14. „Іде Марко з чумаками…”

[...]

Іде Марко з чумаками.

Ідучи, співає,

Не поспіша до господи –

Воли попасає.

Везе Марко Катерині

Сукна дорогого,

А батькові шитий пояс

Шовку червоного,

А наймичці на очіпок

Парчі золотої

І червону добру хустку

З білою габою.

[...]

Всього везе, та не знає,

Що діється дома!

[...]

 

НАЙМИЧКА

 

  

№ 15. „Я... я твоя мати" [...]

Ввійшов Марко в малу хату

І став у порогу...

Аж злякався. Ганна шепче:

„Слава... слава Богу!

Ходи сюди, не лякайся...

Вийди, Катре, з хати:

Я щось маю розпитати,

Дещо розказати".

 

Вийшла з хати Катерина,

А Марко схилився

До наймички у голови.

„Марку! подивися,

Подивися ти на мене:

Бач, як я змарніла?

Я не Ганна, не наймичка,

Я...

Та й оніміла.

Марко плакав, дивувався.

Знов очі одкрила,

Пильно, пильно подивилась –

Сльози покотились.

„Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати".

Та й замовкла...

[...]

 

НАЙМИЧКА

 

  

№ 16. „Зомлів Марко, й земля задрижала"

[...]

Зомлів Марко,

Й земля задрижала.

[...]

 

НАЙМИЧКА

 

  

№17. „Прокинувся... до матері

А мати вже спала!"

[...]

Прокинувся... до матері –

А мати вже спала!

13 ноября 1845, в Переяславі

 

КАВКАЗ

Искреннему моему Якову де Бальмену

Кто дастъ главъ моъй воду,

И очесъмъ моимъ источникъ слъзъ,

И плачуся и день и нощь о побитънныхъ...

Иеремии. Глава 9, стих 1. 

 

 

Закутий Прометей

(Центральна частина триптиха)

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

[...]

 

КАВКАЗ

Искреннему моему Якову де Бальмену

Кто дасть главъ моъй воду,

И очесъмъ. моимъ источникъ слъзъ,

И плачуся и день и нощь о побиънныхъ...

Иеремии. Глава 9, стих 1. 

 

 

Кавказ

[...]

Розбиває, та не вип'є

Живущої крові –

Воно знову оживає

І сміється знову.

[...]

 

КАВКАЗ

Искреннему моему Якову де Бальмену

 

Кто дастъ главъ моъй воду,

И очесъмъ моимъ источникъ слъзъ,

И плачуся и день и нощь о побиъшныхъ...

Иеремии. Глава 9, стих 1. 

 

  

Розкутий Прометей

(Центральна частина триптиха)

[...]

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

[...]

18 ноября 1845, в Переяславі