НАЙМИЧКА
№ 7. „Та й зомліла..." [...] „Спасибі вам! – старий каже. Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити, Коли й де вінчати, Та й весілля. Та ще ось що: Хто в нас буде мати? Не дожила моя Настя!..» Та й заливсь сльозами. А наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок та й зомліла. Тихо стало в хаті; Тілько наймичка шептала: „Мати... мати... мати!" [...]
НАЙМИЧКА
№ 8. Коровай [...] Через тиждень молодиці Коровай місили На хуторі. Старий батько З усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає; Та прохожих, проїжжачих У двір закликає, Та вареною частує, На весілля просить. [...]
НАЙМИЧКА
№ 9. Молоді [...] „Ні, Марку, ніяко Мені матір'ю сидіти: То багаті люде, А я наймичка... ще й з тебе Сміятися будуть. Нехай Бог вам помагає! Піду помолюся Усім святим у Києві, [...]
НАЙМИЧКА
№10. „Найнялася носить воду…” [...] Прийшла в Київ – не спочила, У міщанки стала, Найнялася носить воду, Бо грошей не стало На молебствіє Варварі. Носила-носила, Кіп із вісім заробила Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого, Щоб голова не боліла В Марка молодого; І перстеник у Варвари Невістці достала, [...]
НАЙМИЧКА
№ 11. На прощі у Києві [...] І, всім святим поклонившись, Додому верталась. Вернулася. Катерина І Марко зостріли За ворітьми, ввели в хату Й за стіл посадили; Наповали й годували, Про Київ питали, І в кімнаті Катерина Одпочить послала. [...] Тричі крига замерзала, Тричі розтавала, Тричі наймичку у Київ Катря провожала, Так, як матір; і в четвертий Провела небогу Аж у поле, до могили, І молила Бога, Щоб швиденько верталася, Бо без неї в хаті Якось сумно, ніби мати Покинула хату. [...]
НАЙМИЧКА
№ 12. З онуками [...] Аж зирк – і наймичка ввійшла На двір. Побіг стрічати З онуками свою Ганну. “А Марко в дорозі? ” – Ганна діда питалася. „В дорозі ще й досі". “А я ледве додибала До вашої хати, Не хотілось на чужині Одній умирати!" [...]
НАЙМИЧКА
№ 13. „Занедужала небога…” [...] Не пила й не їла Стара Ганна. „Катерино! Коли в нас неділя?" „Післязавтра". „Треба буде Акафіст наняти Миколаєві святому Й на часточку дати; Бо щось Марко забарився... Може, де в дорозі Занедужав, сохрань Боже!" [...] Занедужала небога. Уже й причащали, Й маслосвятіє служили – Ні, не помагало. [...]
|