Жертви большевицького терору в Комарні

опубліковано 20 січ. 2014 р., 09:57 Степан Гринчишин   [ оновлено 27 січ. 2014 р., 11:42 ]

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №76

 

7 серпня 1941 р.

У 7 числі нашого щоденника подали ми список деяких закатованих громадян у Комарні. Тепер дістаємо докладніші відомості про те пекло, що його пережили українці Комарна.

 

В'язниця в Комарні є в самій середині міста, біля суду, навпроти церкви св. Петра і Павла. Вже під час війни, одної ночі почули сусіди крики в тюрмі, але під загрозою смерти ніхто не посмів виглянути на двір. Як тільки опівночі ввійшли німці, люди вже в понеділок, 30 червня, вдосвіта, знайшли на подвір'ї в'язниці свіжу могилу. Її відкопували жиди. В могилі було 23 трупи, але такі змасакровані, що тільки з одежі і взуття родини розпізнали б своїх найближчих, яких окремо поховали.

 

Серед розпізнаних учитель Микола Здерко мав повиколювані очі и обгорілу голову, чорну як головня. Абсольвент гімназії Дмитро Радович (відомий з мовчазної завзятости) мав одну ногу босу й обгорілу, а шкіру підошви закочену аж на литку. При цьому один бік обнажений, також припіканий, мав теж розтрощену долішню щоку. Взяли його в останній хвилині підступом. Веліли йому в середу 25 червня рознести картки по передмістях, щоб на другий день вранці виїхали підводи, і наказали прийти потім здати звіт. Пішов до цього звіту, і більше не вернувся.

 

Врешті швець Андрій Сороківський лежав окремо, непохований в дивній позиції. Йому, мабуть, наказали викопати собі гріб. Він напівлежав, напівстояв до пояса в ямі. А погиб за необачне слівце. Надлетів німецький літак, а він на ринку, немов про себе, вимовив: «Везе большевикам сніданок». Це почули двоє жиденят, більше нікого не було.

 

Закатовано їх усіх вночі з четверга на п'ятницю, а найпізніше з п’ятниці на суботу.

 

Й. П.

 

Українські щоденні вісті (Львів). 1941. № 28, 7 серп.