Жертви большевицького терору в Городку

опубліковано 11 лист. 2013 р., 21:37 Степан Гринчишин   [ оновлено 18 лист. 2013 р., 10:28 ]

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №63.

 

29 липня 1941 р.

Читаючи в часописах про звірства жидо-большевицьких банд по всіх містах і селах над невинним українським населенням, переконуємося, що Городок належить розмірно до щасливіших місцевостей. Одначе і тут не обійшлось без жертв.

 

24 червня вдосвіта бачила учителька п. Ольга Цапівна, як до в'язниці в Городку ввійшли начальник міліції Шай і прокурор Літвішко. По хвилині вийшов з в'язниці на волю одинокий жид Майзелес, а по його відході почула вона з в'язниці чотири стріли. Громадяни Городка знали, що жертвою впало четверо людей, але ніхто не міг довідатися, хто вони.

 

27 червня, коли НКВД і партійні не стерегли вже в'язниці та в панічному страху сховалися по лісах, 29 в'язнів виломилося з большевицької тюрми, а чотири жінки звільнив коваль п. Кальмук Іван. Не вийшли, на жаль, ув'язнені 4 громадяни, а то: Мельник Євстахій, студент прав з Городка, Марутяк Михайло, кооператор з села Мавковичі, селяни Козак Петро з села Порічча Любінське і Кравець з села Завидовичі.

 

З того часу аж до 19 липня родини шукали безуспішно своїх свояків. Тільки випадково п. Мельник Василь, батько замордованого. Євстахія, довідався від б. міліціянта Антонова з села Зашковичі, що він чув, що чотирьох замордованих 24 червня большевики закопали в шопі в'язниці. Батько повідомив про це повітову владу, яка дійсно відкрила замордовані і змасакровані чотири жертви.

 

Маніфестаційні похорони жертв при величавім здвизі населення і представників німецької влади відбулися в Городку, Мавковичах, Завидовичах і Поріччі Любінськім.

С. Л.

Українські щоденні вісті (Львів). 1941, № 20, 29 лип.