Трагедія родини Гузарів – трагедія української Буковини

опубліковано 13 серп. 2012 р., 04:56 Степан Гринчишин   [ оновлено 15 серп. 2012 р., 02:48 ]

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №260

 

Гузар Ростислав Володимирович, 1921 року народження, уродженець і мешканець міста Чернівці, до арешту працював радіотехніком в редакції газети «Радянська Буковина».

За вироком військового трибуналу військ НКВД Чернівецької області від 28 листопада 1944 року засуджений по статтях 54-1 «а» і 54-11 КК УРСР з застосуванням статті 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 року до заслання на каторжні роботи на 20 років, позбавлення політичних прав на 5 років і конфіскації майна.

Арештований 1 вересня 1944 року, помер в місцях позбавлення волі 10 вересня 1945 року.

Гузар Ольга Захарівна, 1888 року народження, уродженка міста Відень (Австрія), мешканка міста Чернівці, до арешту була домогосподинею.

Арештована 16 грудня 1944 року слідчим відділом УНКДБ УРСР по Чернівецькій області. 29 грудня 1944 року Гузар О. З. пред'явлено звинувачення по статтях 54-1 «а» і 54-ІІ КК УРСР (1927 року) – зрада Батьківщини у вигляді активної участі в роботі Організації Українських Націоналістів Буковини.

Гузар О. З. померла в місцях позбавлення волі 22 травня 1945 року».

Культурно-громадське життя буковинських українців першої половини нашого століття годі уявити собі без постатей Ольги та Володимира Гузарів.

Протягом трьох десятиліть довкола них гуртувалося українське життя в Чернівцях, їх друзями були Степан Смаль-Стоцький і Зенон Кузеля, Ольга Кобилянська і Володимир Залозецький. «Буковинський Кобзар», «Український Народний Дім», «Жіноча Громада», «Мироносиці» – всі ці та багато інших товариств немало завдячують невтомній праці родини Гузарів. Ольга Гузар була, крім того, ще й талановитим перекладачем з німецької і французькім мов, автором «Літературно-наукового вісника», «Рідного краю» і «Часу».

Більшовицька навала знищила всі українські установи на Буковині, її жертвами впали і більшість українських інтелігентів. Доля родини Гузарів стала, однак, символом страждань нашого народу, бо від рук ворога загинули всі її члени.

Восени 1991 року на пропозицію українських товариств топонімічна комісія Чернівецького міськвиконкому прийняла рішення про перейменування вулиці Ленінградської на вулицю Ольги Гузар. Маємо надію, що для втілення цього рішення в життя міській владі не потрібно буде чекати стільки ж часу, скільки забрала його справа реабілітації.