Спогади про земне пекло. Підготував: Величко Лев

опубліковано 21 лип. 2011 р., 06:12 Степан Гринчишин   [ оновлено 21 лип. 2011 р., 06:19 ]

Короткі спогади людей, котрі пройшли через систему лагєрєй Росії.

Стилістика і орфографія, по можливості, збережені,

щоб читач відчув внутрішній світ цих людей. 

Мар’євич Анна Андріївна

Народилась 25 березня 1928 року в місті Миколаєві Львівської області, українка. Була арештована 19 жовтня 1948 року в місті Львові. Сиділа в слідчій тюрмі на вул. Лонцького. Була засуджена «особим совещанием – тройкою» в 1949 році за статтею54-1а 11-10 на 10 років. Основне місце відбування терміну ув’язнення в Магаданській області Сусуманський район селище Хеніканжа (рудник).

Спогади: «Слідство вів Федоров, Виноградов. Федоров був особливо жорстокий, ставив босими ногами на розпалену кухню, підвішував за коси, ставив між двері пальці і притискав, руки клав на розпечену плиту, бив до утрати свідомості. І все це відбувалося вночі, від 4 до 5 години».

Гринчишин Софія Андріївна

Народилась 15 червня 1918 року в селі Бродки Миколаївського району Львівської області, українка. Була арештована 30 квітня 1949 року в селі Бродки Щирецьким МВД. Сиділа в слідчій тюрмі на вул. Лонцького. Була засуджена «особим совещанием – тройкою» 21 вересня 1949 році за статтею54-1а – 11 на 10 років. Основне місце відбування терміну ув’язнення – Карагандинська область місто Балхаш.

Спогади. Арештував Злоєв, допитував слідчий Солопов і Чехіркин, начальник табору Сухоруков, начальник частини Лопатин. В червні 1949 року в старому корпусі над нашою камерою був слідчий кабінет. Кілька днів допитували одного мужчину, бо чути було все той самий стогін. Однієї ночі страшно били, над ранок чути було лише один голос слідчого. Вже зовсім почало дніти. Ми почули кроки через кабінет, відтак швидкі другі кроки і побачили як згори щось чорне спадало вниз, тоді все стихло. Ми зрозуміли, що цей мужчина кинувся через вікно. Зі мною були: Юля Кизима, Оля Коник, Ганна Дуб, Оля Гаєва, Марійка Оприск, Сварок Стефа, Іванка Гарасимчук, Катруся Солдат, Віра і Марія Поспополита, Надя Парипа.

 Пришляк Михайло Олексійович

Народився 10 червні 1928 року в селі Тростянець Миколаївського району Львівської області, українець. Був арештований у березні 1945 року в селі Тростянець. Сидів у слідчих тюрмах Миколаєва і Стрия. Засуджений воєнним трибуналом у травні 1945 року по статті 54-1а-11-20 на 10 років. Був засуджений «особим совещанием – тройкою» в 1949 році за статтею54-1а 11-10 на 10 років. Основне місце відбування терміну ув’язнення в таборах Медвежогорска і Воркути.

Спогади. Прізвищ слідчих і суддів забув. Начальник шахти, де я працював у Воркуті в таборі був Харитонов. Умови ув’язнення були страшними і невиносимими, тільки по Божій волі я залишився в живих.

 Гура Анна Сельвестрівна

Народилась 23 грудня 1927 року в селі Гатовичі Сокальського району Львівської області, українка. Була арештована 6 липня 1948 року в місті Люблін (Польша). Сиділа в слідчій тюрмі Варшави. Засуджена 19 січня 1949 року воєнним трибуналом на 15 років. Перебувала в таборі Фордан над Віслою, обл. Гнедгощ.

Спогади. Прізвища слідчих не пам’ятаю. В слідстві сиділа в ізоляторі одна. Над мною дуже знущались, били. Але я ні в чому не признавалась, пока мені не влаштували очну ставку.

 Задорожний Іван Костянтинович

Народився 7 липня 1921 року в селі Лужки Рава-Руського району Львівської області, українець. Був арештований 27 вересня 1944 року в селі Лужки. Перебував під слідством в селі Старе-село і К.П.З. Рави-Руської. 27-28 жовтня 1944 року засуджений воєнним трибуналом по статті 54-1а-54,11 на 7 літ трудових таборів і 3 роки заслання. Однак відбув 42 роки. Основні місця перебування у Львові – тюрми Казимировска, Лонцького і пересилка на Янівській 150.

Спогади. 8 грудня 1944 року попав на етап. Арештантів тисячі. Товарні вагони. Умови звірські. У вагонах півтора місяці. Трупів викидали. Робота – камінні кар’єри і будова. Умови страшні, обморожений, дістрофік з жовтухою. Попав на пів року в лагерну больницю. Бачив як в’язні рубали самі собі руки, ноги. Там пробув около 5 років, а потім перевезений в Тайшетські спец. табори.  Працював на повалі лісу, добував желізо, будував дорогу Тайшет – Братськ. Бачив як японці черви їли. 1951 року кінець терміну. Прибув на Тайшетську пересилку а дальше Красноярська пересильна тюрма. Перевезений на ссилку і постійне життя в Заводський хімлісхоз. Там добував живицю (смолу) і будував посьолок та житло ссильним людям. В зв’язку моєї хвороби пробув там 7 літ і переїхав самовільно в місто Красноярськ на будову заводів і фабрик, де працював бетонником. Тоді на Україні нас не приписували. По моїй жалобі Прикарпатським воєнним округом знята судимість, тільки не реабілітований. В будівельних бригадах міста Красноярська пробув до 1981 року. Пішов на пенсію. Померла жінка. Женився. По обміну квартир опинився в місті Миколаєві Львівської області.

 Дмитришин Григорій Панькович

Народився 11 червня 1922 року в селі Більче Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 8 вересня 1944 року органами НКВД. Перебував у слідчій тюрмі міста Дрогобича «Бригідки». Засуджений Воєнним трибуналом 8 вересня 1944 року по статті 54 - 1а на 10 років і 5 років позбавлення волі. Відбував заслання на Печорі, Комі АРСР.

Спогади. Умови ув’язнення страшні, знущались, били, мордували, не давали їсти, весь час обзивали «бандерами». Не рахували за людей. Прізвища слідчих та суддів не пам’ятаю.

 Левицький Микола Іванович

Народився 23 лютого 1922 року в селі Стільсько Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований в селі Стара Сіль, гора «Кобила» контррозвідкою КГБ у червні 1951 року. Перебував у слідчій тюрмі в місті Львові на Лонцького а потім – в Києві. 24 червня 1954 року засуджений Київським військовим трибуналом по статті 54 – 1а на 25 років позбавлення волі з конфіскацією цінностей. Заслання відбував у Мордовській АРСР в таборах Явас, Сосновка №11, 17, І.

Спогади. В таборах зустрічався з Михайлом Сорокою, Пришляком Григорієм, Пришляком Євгеном, Патріархом Йосифом Сліпим, Левком Лук’яненком, Михайлом Горенем, Валентином Морозом та іншими знатними політв’язнями.

 Подолінна Анастазія Іванівна

Народилася 24 січня 1928 року в селі Розвадові Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована НКВДистами 15 лютого 1946 року в селі Розвадові. Перебувала під слідством у Стрийській тюрмі. Засуджена 3 липня 1946 року Дрогобицьким військовим трибуналом по статтях 20-54 1а-11 на 10 років. Перебувала в таборах на Донбасі, біля Нарви (Естонія) і в Казахстані (Кінгір-Спаск).

Спогади. Арештували мене в ніч перед моїм шлюбом. Одну–єдину доньку (надіялися щось видно одержати для них корисне), та як видно судили мене безпідставно і необґрунтовано. Батьків в 1947 році теж виселили в Кемеровську область, куди я після звільнення теж була направлена і там ще були 2 роки а опісля повернулися на Україну в Розвадів. На такім маленькім місці я не можу описати про злочинні дії над нами в’язнями, а були ми в дуже тяжких умовах! Суддів і слідчих я не пам’ятаю, бо ніколи не давали протоколу ні вироку на руки, щоб можна було побачити прізвище. Щаслива тільки тим, що нікому не свідчила і нікого після мене не арештували.  

 Кіндій Микола Васильович

Народився 12 листопада 1915 року в селі Надітичі Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований поляками і відсидів у польських тюрмах від 1935 по 1939 рік. Покарання відбував в місті Сєраздь (Польша). Звільнений був німцями. В 1948 році був арештований вдруге органами НКВД. Отримав психічний розлад і був скерований на лікування. На жаль хвороба триває до сих пір.

 Ухань Марія Василівна

Народилася 26 грудня 1925 року в селі Медика Меденицького району Дрогобицької області, українка. Арештована 19 серпня 1945 року Меденицьким органом внутрішніх справ. Під слідством перебувала в Самбірській, Дрогобицькій  тюрмах. Засуджена Дрогобицьким Воєнним трибуналом за статтями 54. 1а, 54-11 на 10 років. Заслання в 1945 році відбувала на Воркуті – будувала желізну дорогу, 1948 році – на Магадані, шахти Бодогучаг (сопка), Вакханка, Дітрин, Хінханжа, Сусуман (прііск 25 лет Октября).

Спогади. Слідчі: Бойко-Закревський. Злочинні дії проти в’язнів страшні і нестерпні. Тяжка праця, голод, холод. В 1953 році я була на «Вакханці» (це бувший каторжний лагер). Ми будували бараки. Коли вийшли за зону побачили на гарнізоні прапор з чорною пов’язкою. Старша жінка сказала, що це хтось великий помер. Коли прийшли на місце і заспівали «Рушив поїзд в далеку дорогу». Дуже скоро прибіг начальник гарнізону і кричав: «Стройтесь». «Хто пся». Мовчанка. «Хто пся». І так він нас мучив цілий день. Ложись. Постріл. Подйом! Бегом! У вечір нас по одному визивав «кум».Обійшлося «буром». На Колимі зі мною була п. Оля Куць з Розвадова, п. Нуся Максимович з Миколаєва.

 Мельник – Гірник Стефанія Михайлівна

Народилась 6 січня 1927 року в селі Дроговиже Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 6 липня 1947 року в селі Дроговиже. Під слідством перебувала в місті Дрогобичі – центральна тюрма. Засуджена Воєнним трибуналом 20 серпня 1947 року по статті 20-54-1а на 10 років і 5 років пораженія прав з конфіскацією майна. Покарання відбувала в Комі АРСР і Мордовській АРСР.

Спогади. Їздила на заслання. Відшукала могили своїх родичів в Кемеровській області місто Сталинск, шахта Байдеївка. Спогадів не пишу. Боляче згадувати. Хочу побачити ще як розквітне наша Україна, Вільна, Соборна і Могутня!

 Малкуш Богдан Михайлович

Народився 5 грудня 1928 року в місті Куликів Львівської області, українець. Арештований 5 червня 1946 року у місті Львові органами НКВД. Перебував в слідчих тюрмах міста Львова на вулицях Словацького, Городоцькій, Лонцького, Замарстинівській. Засуджений Воєнним трибуналом в травні 1947 року в тюрмі Лонцького по статті 54–1а на смертну кару. 16 серпня 1947 року смертна кара була замінена на 25 років ув’язнення і 5 років заслання. Ув’язнення відбував в Кемеровській області Новокузнецький район лагпункт Кумзас і Богузак, Карагандинській області селище Карабас, Спаск, Саранстрой, Екібастуз. 27 січня 1952 року за події в Спаску був повторно засуджений на 25 років. Був на Воркуті «62 км», шахти №5-40, 9-10.

Спогади. Слідчі Малігупа, Приймак і їх помічники, яких не пам’ятаю (прізвищ). Суддя Шевченко, Суслов та Гуленко так званна «трійка». Всі вони бездушні люди для яких не було нічого святого, які забезпечували робочою силою ненаситний союз. В перші дні лагерного життя запам’ятався 19-20 річний Ковальський зі Станіславова, який був спійманий через три дні після втечі з Кумзаса, пройшовши біля 200км. Молодий хлопчина застрелений охоронниками і пролежав на купі трачиння перед вахтою 4 дні. Кожен ранок при виході на роботу промовляли: «Смотрите и запоминайте, это ждет каждого кто будет бежать.» Тернопільчанин Переверза був ранений в груди і помер на другий день в лагерному лазареті, так «охрівці» – «битовики», які мали срок за розбій або крадіж до 5 років і виконували охорону других в’язнів за спровоковане вбивство заробляли собі 6 місяців скидки.

 Вихопень Василь Андрійович

Народився 20 вересня 1923 року в селі Жовтанці Камянка-Бузького району Львівської області, українець. Арештований 1 грудня 1944 року Віденським НКВД. Під слідством перебував в місті Львові на Лонцкого. Засуджений Воєнним трибуналом м Львова 10 січня 1945 року по статті 54-1а -11на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах. Ув’язнення відбував на Воркуті в шахтах № 2, 3, 4, 14.

Спогади. На Колимі працюючи на шахті №2 в 1945 році попав в барак №1, це був смертельний барак, з цього бараку живим майже ніхто не виходив, хіба один зі ста. Але я вижив, вижив для цього щоби діждатись своєї Української символіки, своєї Незалежної Самостійної Української Держави.

 Стельмах Степан Ми колайович

Народився 22 квітня 1930 року в селі Підзвіринець Городокського району Львівської області, українець. Арештований 30 квітня 1951 року контррозвідкою міста Тбілісі. Слідство проводилось в м. Тбілісі. Засуджений Воєнним трибуналом Закавказького воєнного округу за статтями 58 ч.1, 58 ч. 11 терміном на 25 років і 5 років висилки. Ув’язнення перебував в тюрмах Тбілісі, Москви, в таборах Мордовії і Воркути.

Спогади. Під час слідства були надзвичайно невиносимі знущання, а у Воркутинському таборі звірські відносини. Начальник табору Сечова.

 Осадчук Розалія Миколаївна

Народилась 1 лютого 1926 року в селі Черниця Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 1 квітня 1946 року в селі Черниця органами НКВД. Під слідством перебувала в тюрмах Миколаєва і Дрогобича. Засуджена Дрогобицьким воєнним трибуналом за статтямию 54-1а , 54-11 сроком на 10 років. Ув’язнення відбувала в Красноярському краю до 1949 року, потім Балхаш Казахська РСР до 1955 року.

Спогади. Слідчі – Смірнов і Грибінов. Умови були страшними. Люди вмирали по декілька чоловік в день.

 Дубленич Ярослав Олексійович

Народився 6 листопада 1922 року в селі Східниця Бориславського району Дрогобицької області, українець. Арештований 10 квітня 1946 року в селі Східниця. Під слідством перебував в Дрогобичі – тюрма «Бригідки». Засуджений Воєнним трибуналом за статтею 54-1а до 18 років каторжних робіт. Ув’язнення відбував в містах Дрогобич, Львів, Вологда, Москва, Норильск.

Спогади. Начальників не пам’ятаю. Працювали в тяжких умовах по 12 годин. Охрана знущалась. По дорозі де найбільше болото казали лягати, а ні – то стріляли. Кормили мерзлою, гнилою бульбою. В ніч підіймали по 3-4 рази і робили обшук. Це знущання над політв’язнями було невитриманим. Ми требували Московської комісії. Начальство табору нам відказало і ми змусіли зробити забастовку. Два місяці не виходили на роботу. Після цього приїхали збройні сили. Розбили весь табір, много нас побили. Тоді хто залишивсь в живих, по приказу начальника табору, вивозили наших друзів в одну могилу під гору Шмідт.

 Онуфрик Омелян Михайлович

Народився 4 лютого 1927 року в селищі Роздол Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 12 травня 1944 року в Роздолі гестапо. Перебував під слідством в Стрийській тюрмі кримінальної поліції. Стрийським КРИПО переданий в концентраційний табір «Грабівці» біля Стрия.

24 грудня 1946 року був арештований у Львові органами НКВД. Під слідством перебував у місті Львові в тюрмах Замарстинівській та на Лонцкого. Засуджений Воєнним трибуналом по статті 54-1а до 25 років ув’язнення і 5років позбавлення прав. Ув’язнення відбував Стрийська тюрма, концтабір «Грабівці», «КПЗ» Пелтевна, Каземирівська тюрма, тюрма на Лонцкого і тюрма №2 по вул. Хмельницького у Львові, Красноярський край станція Рещети почтовий ящик №235-2, ОЛП-10, ОЛП-16.

Спогади. Слідчі: полковник Міхеєв, капітани Шипіцин, Жидков, майор Замашний, начальник пересильної тюрми Алерасов, начальник почтового ящика №235-2 Іванов, оперуповноважені Обрезанов, Лушнов, Шафіров. Обрезанов з ОЛП-16 дав команду стріляти по нашій колоні. 7 в’язнів були тяжко ранені. Собаковод Голіков з ОЛП-10 разом з своїм псом, орденоносцем, закатували десятки втікачів, ні одного не доставивши живим до табору. Начальник режиму Лушков направляв на політичних в’язнів злочинців–блатних, які неймовірно знущалися над нашими в’язнями. Чужими руками більшовики нищили своїх завзятих політичних. В 1954 році здійснене політичне повстання на зелені свята в ОЛП-16 і ми домоглись свого.

 Підкова Ніколай Петрович

Народився 1917 року в селі Завадів Стрийського району Львівської області, українець. Арештований 6 грудня 1944 року в селі Завадові органами НКВД. Перебував під слідством в Стрийській тюрмі. Засуджений воєнним трибуналом в 1945 році за статтями 20/54-54 -1a 54-11 на 10 років тюрми і 5 років позбавлення прав. Ув’язнення відбував у Львові, Норильську, Колимі (Магадан).

Спогади. Слідчі – Савін Міхаїл, Іванов, прокурор –Биков, Пам’ятаю коли замордували двох братів Білоногів зі села Заплатина Стрийського району. Слідчий Іванов з Савіним опекли руки на газі Чупляк Стефі і Цап Дарії. Юрка Лачишина із Завадова теж відправили на той світ ще в тюрмі давши укол. Умови ув’язнення були навіть дуже важкі, коли я мав лише 38 кг, то вже можете собі уявити. 9-та норма пайка це 300 гр хліба, 100гр чаю і раз на 5 діб смердючої юшки з гнилої сельодки. Пам’ятаю як в Магадані в березні 1954 року опер строїв нашого історика України по фамілії Антонович. Дали укол і людина кінчилась.

 Пітула Ярослава Степанівна

Народилась 1 червня 1923 року в місті Миколаєві Львівської області, українка. Арештована 21 травня 1941 року і отримала спец виселення в Красноярський край Уст-Мана на сплав участок. В 1947 році по указу звільнилась і приїхала вже з сім’єю в Миколаїв. 8 березня 1950 року другий раз мене з сім’єю вислали в Красноярський край місто Ачинськ на цегельний завод.

Спогади. В 1943 році ми спецвиселенці працювали на Усть–Мані. Ми сплавляли дерево п’ятдесят км. Працювали по 19 годин і 5 годин мали для відпочинку на березі ріки. Пухли з голоду. Тіло в струпах гнило. Воші заїдали. Як ми зчинили опір безчинству, я згідно табеля бувши бригадиром перша опиралась, не корилась, тоді начальник Тесля Євген Сергійович написав скаргу в Красноярське НКВД. Слідство відбулось. Братів Фелик Володимира, Йосифа, Марію, Дмитра з міста Болехів допитували. Мене викликали і я виклала всю правду збиткувань, вимагала дайте нас на передову, постріляйте, живцем не гноїть, безчесною працею не мордуйте. Всьо літо у воді, зимою на леді видовбуємо ліс. Спецодягу не давали.

 Мочульський Іван Степанович

Народився 13 квітня 1911 року в місті Миколаєві Львівської області, українець. Арештований 16 січня 1942 року в місті Алма-Ата Казахської республіки органами НКВД. Засуджений «особым совещанием» на 10 років. Ув’язнення відбував в місті Злобіно Красноярського краю і в Норильськ-лагері.

Спогади. Слідчий – майор Семоненко, начальник лагеря в Злобіно – майор Кохновер а в Нориль-лагері –Новохрещенко. При етаповані в Нориль-лагерь баржі з ними потонули і близько п’ятсот заключних зовсім потонули близько порта Придівка. В Злобіно страшний був голод і понос, щодня до сто зеків вмирало.  

 Кривий Роман Іванович

Народився 7 січня 1931 року в селі Розвадові Миколаївського району Львівської області, українець. Заарештований 25 липня 1950 року в селі Розвадові. Вироком військового трибуналу військ МВС Дрогобицької області від 20. 09. 1950 року згідно статей 54-1а і 17-54-8 отримав 25 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ув’язнення відбував на Воркуті.

Спогади. Щоб згадати все життя у таборах Воркути треба написати цілу книжку. А запам’яталось саме більше це забастовка літом в 1953 році. На нас було направлено танки, кулемети і багато війська, які стріляли в нас без попередження. Убитих було дуже багато. Тоді приїхали пожарні машини які змили кров, посипали піском. А тоді взялися за тих хто лишився живим, посортували і я був направлений в штрафний табір ЮН-ЯГА. Звідти був звільнений.

 Семенюк Ангелина Василівна

Народилась 1921 року в селищі Розділ Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 7 липня 1947 року в селищі Розділ органами НКВД. Під слідством перебувала в тюрмі міста Миколаєва. В липні 1947 року вироком військового трибуналу згідно статті 20-54-1а отримала 10 років «исправительных трудовых лагерей». Ув’язнення відбувала в Комі АРСР, на Уралі та Красноярському краю.

Спогади. Мною займався слідчий Носов в Миколаєві, що правда він мене не бив но обзивав брудними словами і я того дуже боялася і ще він закликав на очну ставку тих котри зі мною були арештовані, щоби вони щось свідчили про мою діяльність, коли я підносила якісь продукти для тих хлопців котри були в лісі по криївках ібо вони немогли з лісу вийти ібо за ними слідкували енкаведисти. А на засланню мені приходилося неможливі роботи а заставляли на мус.

 Карпин Федір Миколайович

Народився 1928 року в селі Більче Меденицького району Дрогобицької області, українець. Арештований 8 липня 1947 року. Під слідством перебував в місті Меденичі. Військовим трибуналом 73 стрілецького корпусу ПрикВО згідно статтей 54-1б і 54-ІІ отримав 10 років ув’язнення і 5 років поразки в правах. Ув’язнення відбував селі Івдель Свердловської області, місті Воркута, місті Караганда, місті Чита, Мордовській АРСР, Кемеровській області.

Спогади. Сидів з Йосипом Сліпим у Воркуті та крайовим провідником Мелешком з Івано-Франківська.

 Федорик Микола Олексійович

Народився 18 грудня 1921 року в місті Миколаєві Львівської області, українець. Арештований в 1945 році органами НКВД у Миколаєві. Під слідством перебував у Миколаєві та Дрогобичі, а потім вивезли у Воркуту. Через рік судив воєнний трибунал у Воркуті. Засуджений за статтею 54-1а на 10 років позбавлення волі і 5 років заслання. Ув’язнення відбував у Воркуті на шахтах № 3, 6, 7. Заслання відбував в місті Ухта посьолок Южный.

Спогади. Слідчі – Юрченко, Жук а інших не пам’ятаю. Начальник табору Жилін. Які можуть бути умови для ув’язнених? Холод, брудно, голодно. Хліба давали по 400гр, так щоб ледь вижити. На слідстві вибивали показання тортурами, які міг придумати тільки москаль. Били нагаями і дротами, а потім всього в крові волочили по сходах вниз в холодну і брудну камеру, а зранку знов те саме.

 Ільків Марія Михайлівна

Народилась 21 травня 1928 року в Миколаєві (Радів) Львівської області, українка. Арештована 8 марцє 1946 року в Миколаєві органами НКВД. Під слідством перебувала в Миколаєві та Стрию. Стрийським воєнним трибуналом засуджена за статтею 54 1а–11 на 10 років ув’язнення і 5 років висилки. Ув’язнення відбувала В Кіровській області Кайський район лагер-16, потім Нова Караганда спец лагер Карабас.

Спогади. Пам’ятаю Жука начальника НКВД в Миколаєві. В лагері посадили на 15 днів в ізолятор. На день давали склянку води і 50 грамів хліба. От і все.

 Мочульська Розалія Миколаївна

Народилась 5 жовтня 1914 року в селі Розвадові Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 18 серпня 1949 року в Миколаєві органами МГБ. Спочатку мене опитували в Миколаєві а потім перевезли в Дрогобич. Слідчий – Жданов. Сиділа в тюрмі 9 місяців. Судила мене Московська ОСО. Потім повезли в Сибір, в Казахстан, де була 8 років до 1956 року.

Спогади. Пристаріла, одинока, малозабезпечена. Сама себе отримую і часто хворію – нервами, жолудком, болять ноги та голова. На все Божа воля. В Миколаєві мені свідчив Надольський. Слідчий в Миколаєві – Володьов а у Дрогобичі – Жданов. Москва ОСО судила мене. Міру покарання дали 10 років а відсиділа 7,5 в Казахстані посьолок Кінгір – Джесказган. Мені дуже тяжко приходилося, бо я мусіла під конвойом виконувати всі тяжкі не жіночі роботи. Копати рови, носити бетон, цеглу на будовах комуни, от так вони доробились нашим заключним братом.

 Сюсьо Микола Іванович

Народився 19 грудня 1911 року в селі Грабів Рожнятинського району Івано-Франківської області, українець. Арештований 23 вересня 1945 року в селі Грабові військами МВД. Під слідством перебував в Рожнятівському КПЗ, тюрмі Івано-Франківська, пересильна тюрма у Львові. Військовий трибунал військ МВД Станіславської області засудив 20 квітня 1946 року за статтями 54 – 1а і 54-11 на десять років позбавлення волі і 5 років позбавлення громадських прав з конфіскацією майна. Ув’язнення відбував в Казахстані, Шахан, Чурбайнора, Кемеровська область табір Ойжераш, Красноярський край селище Новоєнісейськ.

Спогади. Кагебіст Приходько змусив мене у 1956 році покинути рідні сторони на Івано-Франківщині і виїхати у Львівську область. У Єнісейському районі Красноярського краю в селищі Новоєнісейськ я зустрів нашого Патріарха Йосифа Сліпого і пробув з ним півроку.

 Козаревич Марія Дмитрівна

Народилась 5 лютого 1918 року в селі Устя Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована в травні 1945 року органами НКВД. Під слідством сиділа в тюрмах Стрия і Дрогобича. Засуджена воєнним трибуналом у вересні 1945 року за статтями 54 – 1а і 54-11 на десять років позбавлення волі і 5 років заслання. Ув’язнення відбувала в Новосибірську, Далекий Схід, Шаман Коса, Колима, Магаданські табори, Хоміканджа, Будувичаг.

Спогади. Прізвища слідчих не пам’ятаю. Пам’ятаю тільки як знущалися наді мною і другими такими як я. Ніколи не забуду страшного карцера в Дрогобицькій тюрмі. Це мене держали 3и доби за те, що хтось написав моє прізвище в загальному умивальнику. Карцер – кам’яний мішок , ще в кутку «параша». А було нас там 10-ть дівчат-жінок. В одної після катувань гноїлися рани на ногах. Сморід, духота, сісти нема де. Ми мліли, нас відливали водою і знову закривали в цій душогубці. Ми просили смерті на себе, говорили: «Кати стріляйте, а не знущайтеся над нами».

 Пришляк Омелян Іванович

Народився 5 квітня 1929 року в місті Миколаєві Львівської області, українець. Арештований в березні 1946 року в місті Львові органами МВД СССР. Під слідством перебував у Львові на вул. Судова 1. Засуджений військовим трибуналом військ МВД 18 липня 1946 року за статтею 58-1а на десять років ув’язнення. Ув’язнення відбував на Воркуті шахта №29, ТЕЦ, штрафний 62 км, холодильник, Комі АРСР станція Вожаєль посьолок Вайвож .

Спогади. В посьолку Вайвож бувЛімцентер Йосиф Самойлович кат з катів, не одного політв’язня своїми знущаннями відправив на той світ. В таборі був страшний голод. Люди помирали десятками в день і замерзали ходячи. Нач. лагера був полковник Антонов. На четвертому О Л П І був нач. Мельник. Рівнож погана людина. Ходила про нього поговірка «Закон тайга – начальник Мельник». Це був штрафний лагер, де я прожив в ньому 2 роки. Відніше не прожив а проіснував. Свого слідчого не пам’ятаю точно, прізвище Куленко або Куленков. Дуже знущався, одним словом садист.

 Кулачковський Петро Васильович, після втечі з табору «ЮЖ-Кузбаслаг» взяв собі прізвище Зомбек Станіслав Михайлович

Народився 13 лютого 1924 року в селі Стільсько Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 13 листопада 1946 року Миколаївським райвідділом МГБ Дрогобицької області. Засуджений Військовим трибуналом МВД Дрогобицької області 15 лютого 1947 року за статтями 20-54-1а і 54-ІІ на 10 років позбавлення волі у виправно–трудових таборах з конфіскацією майна. Ув’язнення відбував в Юж-Кузбаслаг, місто Тюмень, місто Норильськ.

Спогади. Судив Дзюбан. Слідство вів слідчий Жук, який бив і знущався з людей. В «Юж-Кузбаслаг», біля Кемерово, всіх політв’язнів, в основному української національності, загнали у тайгу. Знущалися, годували кропивою, вбивали, на морозі були без теплої одежі. Не витримав цього пекла і через 4 місяця збігав, але зловили в Тюмені, бо я був з простріляними ногами. Знов засудили, рік лікували в колонії. Далі відправили в табори «Норильлага», де я відбув весь термін засудження.

 Сидор Іван Григорович

Народився 11 серпня 1929 року в селі Розвадові Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 8 серпня 1950 року в селі Розвадові опером МГБ Адіганалов. Під слідством перебував в Дрогобицькій тюрмі. Засуджений Військовим трибуналом В/МВД Дрогобича 25 листопада 1950 року за статтями 54-1а і 54-9-11 на 25 років. Ув’язнення відбував в Степлаг Джеказган, Кінгір Теректи , тюрма Верхне–Уральск, Озерлаг Тайшет, Братск.

Спогади. Адіганалов – професійний вбивця. Нач. табору Липовецький – негідник, всі вони однакові. Етап Магнітогорск –Верхне-Уральск. Обідній час. На дворі горячо. Виводять у двір і загружають в тільки що помальований воронок. Запах фарби нестерпний. Їхали коло 2-ох годин. На підлозі та й повні черевики води з поту. Коли відкрили воронок і команда виходити, то в’язні виходячи та хлипнувши воздух тут і падали. Ще годину і не було б кому виходити. В таборі був з такими видатними в’язнями як Михайло Сорока, Володимир Горбовий. Колеги по ув’язненню: Прокопович Григорій, Ярослав Скавінський і др.

 Сороколіта Микола Олексійович

Народився 12 грудня 1912 року в селі Вибранівка Жидачівського району Львівської області, українець. За Польщі 1,5 року ув’язнення у Львові та 1939 році в Березі Картузькій. Арештований 19 квітня 1949 року в селі Вибранівка. Під слідством перебував в Дрогобичі «Бригідки». Слідчий Кузніцов. Засуджений Військовим трибуналом 29 червня 1949 до вищої міри покарання. Замінено за статтями 54-а, 54-11 на 25 літ позбавлення волі. Ув’язнення відбував В Кінгірі, Рудники та Теректа.

Спогади. В Кінгірі за агітацію, та за підготовку до загального бунту (забастовки) мене відправили на мідні шахти до Рудник. Там я став інвалідом. Як вже інваліда відправили до Теректи. В Теректі Московська комісія мене освободила, но заборонила мені проживати на Західній Україні. Я проживав і працював кочегаром в Полонному Хмельницької обл. до 1980 року.

 Семенюк Клим Сергійович

Народився 20 січня 1921 року в селі Собятин Маневицького району Волинської області, українець. Арештований 17 березня 1944 року в селі Собятин органами НКВД. Засуджений Військовим трибуналом в черні 1944 року за статтями 54-1а 54-11 до 20 років каторжних робіт. Ув’язнення відбував в Комі АРСР, Воркута шахта №1, Красноярський край Удерейський район посьолок Роздольное.

Спогади. Про слідчих або суддів мені нічого не відомо тому, що це був воєнний час в 1944 році. Кому вони могли сказати, як вони були злосні як собаки. Били хлопців як тільки їм хотілося. Просто катували до смерті. Ігли під ногті пхали. Під двері кінці пальців тиснули. Це просто душа вискакувала. Було зі мною таке, що як брали на слідство то пам’ятав, а коли брали зі слідства то нічого не пам’ятаю. Чи вони мене несли чи тягнули. Нічого не пам’ятаю. В камері на другий день я був весь в крови.

 Нагірний Володимир Онуфрієвич

Народився 3 вересня 1924 року в місті Стрий Львівської області, українець. Арештований 19 березня 1945 року в місті Стрию органами НКВД. Під слідством перебував у Стрийській тюрмі. Засуджений 13 травня 1945 року Військовим трибуналом військ НКВД за статтею 54-1а-11 на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав та конфіскацією майна. Ув’язнення відбував на Воркуті шахта № 29, Новосибірськ, Ангарськ.

Спогади. Слідчий Сорока або Сорокін. 2 місяці скитання в товарних вагонах, мерзлий хліб, риба та холодна вода. На протязі транспортування одна третя людей в дорозі померла. Померших викидали на зупинках як поліна. В шахтах неймовірно тяжкі умови. Харчування – гнила тюлька з гнилою мерзлою капустою, чорний мокрий хліб. Люди опухали з голоду та умирали в страшних конвульсіях. Часті так звані шмони ночью. Держали напівнагих на морозі   –400С. Знущання озвірілих конвоїрів, побої а просто розстріли зовсім невинних людей.

 Федина Петро Михайлович

Народився 15 квітня 1923 року в селі Бабичі Радехівського району Львівської області, українець. Арештований 7 травня 1945 року в селі Бабичі. Луцьким залізно-дорожним НКГБ. Під слідством перебував в Луцькій і Рівенській тюрмах. Засуджений Військовим трибуналом за статтями 54-1а і 54-11 на 20 років каторги. Ув’язнення відбував в місті Норильск.

Спогади. В 1954 році відбувалася забастовка нашого 3-го лагера особого режима, яка тривала два місяці. Начальником лагера був капітан Тархов, начальник штаба – капітан Нікіфоров і начальник гарнізону майор Артюшен. Ці начальники були дуже обурені на нас каторжан, та навіть принімали огнепальну зброю, де було вбито 6 чоловік каторжан першого дня. Серед них житель села Крупсько Попик Іван. Після цього почався великий розгром нашого лагера. Післали в зону танки та машини зі зброєю, де було більше як 200 чоловік убитих та безліч ранених. От так платили нам за нашу працю.

 Зарічний Іван Андрійович

Народився 23 квітня 1922 року в селі Годині Мостиського району Львівської області, українець. Арештований в селі Годині 17 червня 1947 року. Під слідством перебував у Мостиську і Самборі. Засуджений військовим трибуналом 23 листопада 1947 року за статтями 54-1а і 54-11 на 10 років позбавлення волі і 5 років висилки. Ув’язнення відбував в Комі АРСР Вожеєль, спец. лагер Кінгір, Караганда шахта мідної руди.

Спогади. Попередніх начальників і слідчих не пам’ятаю. На роботу водили в наручниках. Сидів в штрафних бараках. Били по голові, Сидів часто в карцерах за найменшу провину. Коли почався бунт тюремників, тоді перевозили в інші місця лагерів і тримали нас під суворим режимом. Кормили дуже погано. Багато в’язнів гинуло від знущань. Зимою вивозили на кладовище, а весною їх загортали тракторами.

 Янкевич Степан Іванович

Народився 9 жовтня 1921 року в місті Миколаєві Львівської області, українець. Арештований зі школи 10 грудня 1940 року органами НКВД і відправлений в Дрогобицьку тюрму. Слідчий Едельман. Вийшов у війну 30 червня 1941 року. Після вчився у Львові в торгівельній школі. Закінчив в 1943 році. Тоді пішов на вишкіл в Карпати до Різдва 1944 року. В УПА пробув до 16 серпня 1955 року, оскільки попав в лабети НКВД. У Львові на Лонцького відбувся суд 23-24 квітня 1956 року. Засуджений Воєнним трибуналом по статтях 54-1а, 54-8, 54-11 на 25 років і п’ять років позбавлення прав. Відправили по етапах: Київ, Москва, Мордва, Омськ, Томськ, Тайшет, Іркутськ, Братський район (колонія 307), лагеря Тайшетська траса з 1956 року по 1961 рік. Мордовські лагера 1961 рік по 1972 рік (колонії 7, 11, 17). Уральські лагера з 1972 року по 1980 рік (4 роки 36 колонія, 4 роки 37 колонія). У 1980 освободився. Приїхав у рідний Миколаїв. Приписали на 3 місяці. Відмічався півроку, працюючи в СУ-64 бетонщиком. Проживав в готелі потім в гуртожитку. Після року праці з відпуску списали. Виганяють з Батьківщини. Мені уже 60 років. Штрафують, потім суд по статті 196 в 1983 році ( за нарушеніє паспортного режиму). Відбув срок у Львові (лагер №30). Після освобожденія висилають в Миколаївську область місто Новий Буг, де працював 2,5 роки на цегельному заводі. Захворів алергічною хворобою. Міняю клімат. Вдома знову не приписують( це в серпні 1987 року). Знову живу на птичих правах і без копійки грошей. Тільки 11 вересня 1988 року мене приписали.