Спогади про земне пекло-2. Підготував: Величко Лев

опубліковано 1 серп. 2011 р., 23:36 Степан Гринчишин

Уважний читач зверне увагу на достатньо велику кількість коротеньких спогадів написаних жінками. Очевидно, що частка спогадів мужчин повинна була б бути більшою. Однак хлопці, якщо були оточені військами НКВД і не мали можливості вирватись на ВОЛЮ, то переважно покінчували життя пострілом в скроню або гинули від розриву гранати. Ті хлопці, що попадали в лабета НКВД переважно до 1951 року, отримували від військового трибуналу вирок – с. к. (смертну кару) і тому ВОНИ не можуть написати і коротких спогадів.

Бардак Анна Іванівна

Народилась 7 листопада 1927 року в селі Рудники Миколаївського району Львівської області, українка. Була арештована 1 квітня 1946 року в сільськогосподарському технікумі села Черниця Миколаївського району старшим лейтенантом Гребенніковим. Сиділа в слідчій тюрмі міст Миколаєва і Стрия. Була засуджена військовим трибуналом в/МВД в Стрию 28 липня 1946 року за статтею 20, 54-1а на 10 літ. Ув’язнення відбувала в Красноярському краю Саянівському районі Ачінське п/в, Л/К п/я 8 а опісля переетапована в Казахстан, Карагандинську обл. м. Балхаш Степовий табір МВД п/я 392/6 на будови пром. об’єктів. В грудні місяци 1954 року звільнена з таборів і заслана на спец. поселення в спец. комендатуру до батьків у Кемеровську область пос. Байдаєвка.

Спогади. Слідчі Миколаївського КГБ як: Гребенніков, Якименко, Гузаєв були дуже жорстокими, моє тіло від биття ще довго гоїлось від струпів в таборах. З Стрийської тюрми слідчих не пам’ятаю і хто мене судив забула. Етапна дорога була дуже тяжка, старші вмирали, їхали місяць, потім 300 км пішки йшли. Л/К п/я 8 мені найбільше запам’яталася, бо там багато з нас померло. Нач. колони був Лєватов. У Карагандинській обл. в Балхаши було на душі легше, бо був «хозрощот» і щось можна було з продуктів докупити, режим легший. Нач. табору п/я 392/6 був Сухаруков, з якого в грудні 1954 р. була звільнена в Кемеровську область до батьків.

Бардак Василь Васильович

Народився 12 січня 1927 року в селі Рудники Миколаївського району Львівської області, українець. Був арештований 9 листопада 1950 року вечором з дому батьків села Рудники працівниками КГБ. Під слідством перебував в Миколаївській і Дрогобицькій тюрмах. Засуджений військовим трибуналом в місті Дрогобичі 10 січня 1951 року по статті 20, 54-1а на 25 літ і 5 літ позбавлення прав з конфіскацією майна. Ув’язнення відбувала в Комі АССР, Реч-лаг, Воркута 30 шахта (28 л/п), 29 шахта, 11 шахта (штрафна) і 40 шахта ІТЛ «Ж» 175/5А. По амністії був звільнений 21 березня 1955 року. Арештований 10 березня 1956 року. Суджений 13 квітня 1956 року по статті 54-1а на 10 літ. Заслання відбував в Кіровській обл. Був Звільнений 2 грудня 1959 року.

Спогади. Моїми слідчими в Миколаєві були: Бальва, Періжок, Носов та прокурор Кухаренко. Не даючи спати вели слідство на переміну а від так відправили в Дрогобич. В Дрогобичі слідчих забув. Судив мене суддя трибуналу майор Шевченко, прокурор п/пк Табачніков і 2 засідателі. На Воркуті жилося в голоді і холоді при тяжких умовах, уголь зрошений кров’ю. В шахтах йшла організація, десь 25 липня 1953 р. моя 3 зміна застрайкувала, привели нас в зону табору. А 1 серпня 1953 р. по приказу генерал-майора Дерев’янка началась на безборонних в’язнів розправа, оставивши гори трупів. Я з обдертим носом попав на 11 штрафну шахту. А по трьох місяцях на 40 шахту загального режиму. Звідки і 21 березня 1955 року був звільнений.

Гарапцьо Михайло Петрович

Народився 3 вересня 1925 року в селі Горішнє Миколаївського району Львівської області, українець. Був арештований 2 лютого 1949 року в селі Горішнє органами НКВД. Під слідством перебував в Дрогобицькій тюрмі. Засуджений Московською особливою нарадою (ОСО) по статті 20-54-1а на 10 років. Ув’язнення відбував в Казахській РСР Джезказган – Кенгір.

Спогади. Батько арештований військами НКВД і пропав безвісті в жовтні 1944 року. Мати Гарапцьо Анастасія, 1899 року народження, після тортур в застінках МГБ померла 17 лютого 1945 року.

Грушка Ярослав Константинович

Народився 25 січня 1926 року в селі Межиріче Жидачівського району Львівської області, українець. Був арештований в грудні 1943 року гестапо в місті Брауншвайг і 3 травня 1946 року – контррозвідниками в місті Веймар. Засуджений воєнним трибуналом в травні 1946 року по статті 58-10 ч. 2 УК РСФСР (антисоветская агитация) на 10 років і 5 позбавлення прав. Ув’язнення відбував в 21 штрафному концтаборі тюрми Брауншвайг, Магдебург, Гамбург, Стендаль, Веймар, Свердловськ табір 44 (засекречений).

Спогади. Ні слідчих, ні суддів призвищ я не знаю. Гестапо на слідстві били, питали як могли. Переламали дві руки, вибили зуби. Контррозвідники також били, копали ногами, переламали всі ребра і вдарили чимто по голові. Я майже нічого не бачив. Заставили підписати слідство. Я підписав з їхньою помощю. З тих пір я погано бачу. Окуляри не підходять. Мої пошкодження під комісію не підлягають. Так виходить я здоровий.

Гундич Теодозія Броніславна

Народилась 26 серпня 1926 року в селі Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області, українка. Була арештована 11 лютого 1945 року в селі Зарваниця. Перебувала в слідчій тюрмі міста Чорткова. Засуджена військовим трибуналом військ НКВД 21 квітня 1945 року по статтях 54-1а, 54-11 на 15 років каторжних робіт з поразкою в правах. Ув’язнення відбувала в Магаданській області.

Спогади. Про прізвища слідчих та суддів, начальників таборів не пам’ятаю тому, що коли катували прізвищ своїх не називали. Про умови ув’язнення можу сказати, що катували безбожно. Тягали за волосся так, що з голови йшла кров, копали ногами, повибивали зуби. Більше нічого згадувати не буду тому, що коли згадую то сльози на очах виступають.

Корецькій Володимир Юрєвич

Народився 5 листопада 1919 року в селі Гранки-Кути Миколаївського району Львівської області, українець. Був арештований 26 лютого 1949 року в місті Ходорові капітаном НКВД Сапоновим. Під слідством перебував в Дрогобицькій тюрмі. Засуджений особою нарадою в 1949 році по статті 20-54-1а на 10 років. Ув’язнення відбував в Джезказгані.

Спогади. Слідчим в Дрогобичі в мене був старший лейтенант по фамілії Лаєнко, то не була людина а звір. Бив і сміявся. А ще було таке, що з другого кабінету кликав собі до помочи. В Джезказгані в мене табірний нумер був С-Ш 289. Опером був Віхров, то був садист за що не будь саджав в бур, на штрафний пайок на двісті п’ятдесят грамів хліба і півлітра води. 1954 року в нас був страйк. 40 днів не ходили на роботу. Не працювало 15 шахт, а танки стояли під лагером. Вони прийшли тоді як розгромили лагер в Кінгірі. Солдати були окопані навколо лагера.

Крисоватий Ярослав Іванович

Народився 16 серпня 1922 року в селі Кошляки Підволочиського району Тернопільської області, українець. Арештований 14 січня 1945 року в селі Серки Долішні Бурштинського району Івано-Франківської області загоном НКВД (червона мітла). Під слідством перебував в Івано-Франківській тюрмі. Засуджений воєнним трибуналом в березні 1945 року по статтях 54-1а, 54-11 до вищої міри покарання (розстрілу), відтак замінено на 20 років каторжних робіт і 5 років позбавлення прав. Ув’язнення відбував в Норильську – 3 спец. лагер каторжних робіт, лп. шахти Каєркан, Западная і лп. усиллєнного режиму Копець.

Спогади. Після задержання в 1945 році в тюрмах Бурштина та Івано-Франківська слідство проводили лише ночами і приміняли невиносимі тортури. Били шомполами, дротяними нагаями, палками, гірами де попало і по голові, крижах, руках, ногах, запихали ігли під нігті, а в Івано-Франківську раз приміняли електричний ток. Після виснажливих допитів засудили до вищої міри покарання, а через місяць замінили на 20 років каторжних робіт. Умови в’язнів в Норильських таборах були жалюгідні. При великих морозах напівголодні, належно не одіті мусіли працювати по 12-14 годин. Кийло, лопата, тачки ось атрибут каторжанської техніки. Карателі і їх прислужники – донощики старались всіма способами принизити людську гідність в’язнів, обернути в німих рабів – черв імперії. Але хвиля забастовок після Сталіна і страти Берії докорінно змінила жахливу дійсність і приблизило дні волі, хоча і не без жертв. 

Заторський Іван Михайлович

Народився 6 серпня 1923 року в селі Добряни Щирецького району Львівської області, українець. Арештований на початку вересня 1943 року в місті Львові вул. Томіцького 5 (за місцем проживання) гестапо. Під слідством перебував у м. Львові на вул. Лонцького. 6 тижнів перебував у камері смертників, потім загальна камера. Без суду навесні 1944 року відправлений в концтабір. Ув’язнення перебував в Краківській тюрмі «Монтелюпи», пересильний концтабір «Грос-Розен», концтабір «Асляу», концтабір «Дора», де використовувався на роботах у так званій «фабриці Завадського», де виготовляв «ФАУ-1» і «ФАУ-2». Табірні номери 1111, 1113. Навесні 1945 року звільнений американськими військами.

Курій Юрко Романович

Народився 13 травня 1924 року в селі Велика Горожана Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 22 грудня 1944 року в місті Комарно органами НКВД. Під слідством перебував в тюрмах Комарно і Дрогобича. Засуджений по статтях 54/1а , 54/11 на 15 років каторги і 5 позбавлення прав. Ув’язнення відбував в Норильську.

Куц Ольга Дмитрівна

Народилась 22 квітня 1931 року в селі Вербіж Щирецького району Львівської області, українка. Арештована 7 липня 1948 року в селі Вербіж органами НКВД. Під слідством перебувала в тюрмах Щирця і Львова (вул. Лонцького та Городоцькій). Засуджена воєнним трибуналом терміном на 25 років по статті 20-54-1-а. Ув’язнення відбувала в Магаданській області в таборах Будугучак, Ватханка, Дітрин і 23 км. Совхоз Дунчя (Дукча?).

Спогади. У районі було 3 слідчих Круглов, Шевченко, Хощеев. У Львові страшно жорстокий Шулепов. Начальники таборів Малеєв, Карпов, Чекмаров. Умови ув’язнення були нелюдські, ходили з номерами. Мій номер У-2-382. По цьому номеру викликали на роботу і взагалі про все звертались до нас. Працювали по 12 год. Постелі не давали. Стелились і вкривались що на нас. Працювали на шахті. Добували желізну руду, заготовляли ліс, де нач. лагера говорив коли ми приходили з роботи о 12 або 1 год. ночі «мне не нада ваша работа а ваше мучение». Багато дівчат там погинули тому, що на шахті рідкісні дні, що не було покійника. То що пережила не описати і не розповісти.

Кучменда Софія Олексіївна

Народилась 15 червня 1923 року в селі Розвадів Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 3 січня 1945 року в селі Розвадові органами НКВД. Під слідством перебувала в тюрмах Миколаєва і Стрия. Засуджена 15 червня 1945 року воєнним трибуналом в місті Стрию по статтях 54-1а і 54-11 на 10 років ув’язнення і позбавлення в правах на 5 років. Ув’язнення відбувала в Казахські ССР місто Джезказган пос. Кенгір п/я 246.

Спогади. Начальник Кенгірського табору був Борисенко. Умови були важкі – бетонні роботи. В перші роки дуже над нами засудженими знущалися, но ми не падали духом, співали українські пісні і жили надією на кращу долю України. В 1953 році ми всі політв’язні піднялись на захист своїх прав. Не виходили на роботу, домагалися з Москви начальства, то все тривало безладдя коло двох тижнів. Вдосвіта одного дня ми побачили ракетне освітлення і страшний гуркіт танків. Без всякого їхали на людей і на бараки. Багато людей помісили танками, а хто лишився в живих вивели за зону, і розвезли по інших таборах.

Майкут Теодозія Василівна

Народилась 8 січня 1925 року в селі Київець Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 8 лютого 1945 року в селі Держів органами НКВД. Під слідством перебувала в тюрмах Миколаєва і Стрия. Слідчі Юрченко, Ковальов, Клінов. Засуджена 12 червня 1945 року воєнним трибуналом по статтях 54-1а, 54-11 на 15 років каторжних робіт. Ув’язнення відбувала в місті Норильську.

Спогади. Дуже хотіла б відшукати цього ката слідчого Юрченка, та заплатити йому за всі знущання над нашими дівчатами. А в лагері кожного державного свята для мене був призначений ізолятор. Так що для мене день жінки це була подвійна каторга. Також після забастовки відправили мене до штрафного лагера «Тед».

Мошовська Марія Семенівна

Народилась 8 серпня 1928 року в селі Більче Меденицького району Дрогобицької області, українка. Арештована 15 вересня 1947 року в селі Більче органами НКВД. Під слідством перебувала в тюрмах Меденич і Дрогобича. Засуджена військовим трибуналом 28 листопада 1947 року по статті 20-54-1а на 10 років ув’язнення і позбавлення прав на 5 років. Ув’язнення відбувала в Комі СРСР, Печора, Кочмас, Сейда, Абез, Інта.

Спогади. Слідчий був Мельников, начальник табору Борискін (Інта). Погані умови ув’язнення. Захворення були: тифус, цинга, туберкульоз легенів. Дуже погано харчували, антисанітарія, знущання над в’язнями. Одяг не відповідав кліматичним умовам, холод, не житло (землянки, бараки).

Паньків Василь Іванович

Народився 12 березня 1930 року в селі Раделичі Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 5 листопада 1949 року органами Меденицького НКВД. Під слідством перебував у тюрмах Меденич і Дрогобича. Засуджений особим відділом по статті 20-54-1а на 10 років. Ув’язнення відбував в Казахстані Кенгір закрита тюрма Соль-Ілецк, Іркутська область.

Спогади. У Меденичах у мене був слідчий Кротан, як про нього згадаю то і сьогодні ноги трісуться. У Дрогобичі Орлов цей уже троха м’якший. Кенгір це був спецлагер, начальник Білецький. Опер уповноважений Біляєв уївся не тільки мені у печінки. Режим був дуже а дуже строгий, з людьми ніхто не рахувався. За що ми зробили забастовку 41 день. Відтак закрита тюрма Соль-Ілецк. Начальника не пам’ятаю. Также у Іркутських лагерах начальників не пам’ятаю.

Проців Софія Іванівна

Народилась 31 серпня 1929 року в селі Устя Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 14 червня 1949 року в селі Гірне Сколівського району органами НКВД. Під слідством перебувала в Дрогобицькій тюрмі, де тримали до жовтня під слідством. Засуджена військовим трибуналом Дрогобицьких військ, судила «тройка», по статтях 54-1а, 54-11, 54-10 до розстрілу із подальшою заміною на 25 років ув’язнення і 5 років позбавлення прав. Ув’язнення відбувала у Воркуті «Предшахтная», Усть- Воркута.

Спогади. Прокурор із тройки прізвище його Луговой. Добре затямився на все життя. У час суду їв канапку з ковбасою і страшив розстрілом, вирок такий дав але Боже провидіння вище.

Свідрик Михайло Петрович

Народився 2 листопада 1926 року в селі Березина Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 3 лютого 1946 року в селі Березина органами НКВД. Під слідством перебував в КПЗ – Миколаєва і тюрмі Стрия. Засуджений воєнним трибуналом МВС Дрогобицької області 18 липня 1946 року по статтях 54-1а, 54-11 на 10 років ув’язнення і позбавлення громадянських прав на 5 років. Ув’язнення відбував в Котласі, Абезь, Інта.

Спогади. Жорстокими, нелюдськими методами поводився слідчий Юрченко, який крім примінення шомполів, биття по карку, голові, затискання пальців між дверима, з поміччю 4 катів приміняв одночасне викручування кінцівок рук і ніг а сам топтався по спині і виводив в’язня з фізичного стану. При не зізнанні після цього передав у руки «спецбоївки», яку очолював сотрудник НКВД Пришляк Мирон з Миколаєва. Він методом «бочки» знімав слідство в особі СБ, що після цей протокол був підставою для розкриття судової справи. По останніх відомостях, зі слів, відомо мені, що Пришляк М. працював опісля бульдозеристом у Новому Роздолі і в 60-65 роках виїхав у Калуш Ів.-Франківської обл.

Шух Стефанія Михайлівна

Народилась 12 березня 1922 року в селі Розвадів Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 12 грудня 1947 року в місті Львові на вул. Пелченського. Під слідством перебувала в тюрмі на вул. Лонцького в камері №66 і тюрмі в місті Золочеві. Засуджена 12 червня 1948 року особливою нарадою по статтях 20-54-1а і 54-11 на 8 років позбавлення волі і 5 років позбавлення прав (без права проживання на території УРСР). Ув’язнення відбувала в Архангельській обл. лагер «Цегламень», Комі АРСР лагер «Лемью» (лісоповал), лагер «Абезь». Заслання 5 років в Кемеровській області.

Спогади. Лагер «Абезь» начальник Боднар Іван Степанович. Умови ув’язнення – важкі. Страшні спогади про тюрму Лонцького, в якій перебувала з початку і до кінця слідства – 6 місяців. В тюрмі, в одній камері №66 було 28 жінок, на день 200 грамів хліба, 300 грамів зупи – або зовсім нічого, не давали води. Передачі мої від рідних не приймали, знущались як могли.

Чекаловська Марія Данилівна

Народилась 7 вересня 1927 року в селі Вишенька Мала Рава-Руського району Львівської області, українка. Арештована 27 вересня 1946 року в селі Стільсько Миколаївського району. Під слідством перебувала в Миколаєві. Засуджена 27 грудня 1946 року воєнним трибуналом В/МВД Дрогобицької області по статті 20-54-1а на десять років ув’язнення. Ув’язнення відбувала в Тайшеті, Іркутську, Магадані – основна.

Спогади. В Миколаєві – слідчі Смірнов, Гребинов і ще багато. Тут дуже били, мучили, обзивали. В ув’язненні морили голодом, давали тяжкі роботи, лісоповал, копали для зривчаток ями глибокі, хвороби. В Миколаєві головним слідчим був Клименко.

Цар Володимир Михайлович

Народився 22 вересня 1932 року в селі Бунів Краковецького району Львівської області, українець. Арештований 24 березня 1953 року Краковецьким КДБ старшим лейтенантом Лехкодух Іваном. Під слідством перебував у Львові на вул. Лонцького. Слідчий – старший лейтенант Виноградов, 10 слідчий відділ. Засуджений 13 травня 1953 року Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу, суддя Александровський, по статтях 54-1а, 54-11 на 25 років позбавлення волі і 5 років заслання з конфіскацією майна. Ув’язнення відбував: слідча тюрма на Лонцького, потім тюрма на Чапаєва, 10 вересня 1953 року відіслали в Київ, 7 днів у Петропавловську а звідти в Казахську РСР Карагандинська обл. Джезказганський район табір у посьолку Кінгір.

Спогади. Прізвища слідчих: Легкодух Іван – Краковецького КДБ, майор КДБ Задорожний Дмитро Надіонович 1906р., лейтенант Возний зі слідчої в’язниці Львова на Лонцького, майор Солупов, начальник табору 2-го лаг пункту Холодар, Фйодоров начальник управління табору. Умови ув’язнення: у Степ-лазі режимний, № власної справи СЗЗ 891, два листи в році, два рази в день годували, працював у мідно-рудній копальні Джезказгану, пів року на поверхні. Учасник двох забастовок у 1955 році, де танками їхали у таборі на політв’язнів, брав участь у табірному хорі, брав участь у вертепі на Свят вечір і Різдво.

Хоманчук Степанія Гарасимівна

Народилась 6 вересня 1926 року в селі Станківці Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 22 травня 1948 року Ходорівським КГБ. Під слідством перебувала в тюрмах Ходорова, Дрогобича, Стрия. Я до нічого не призналася і свідки відказалися свідчити. Засуджена воєнним трибуналом в місяці вересні 1948 року по статті 20-54-1а  на 10 років режимних таборів і 5 років позбавлення прав. Ув’язнення відбувала в Мордовських таборах.

Спогади. Ходорівські слідчі – Грішин та Баранов, остальних слідчих не знаю. Злочинні дії проти в’язнів, допити, катування, все відбувалося ногами. Нас катували, а щоб не почули зойки людей включали трактори, щоб гуділи. Були і карцера. Но Українського націоналіста була мета одна «Вмерти а не зрадити». З таборів пам’ятаю своїх друзів зі Львова – Наталя Шухевич, Марія Жидачик; Миколаїв – Орися Кизів, Стефа Мельник; Розвадів – Ганя Береза; Берездівці – Катерина Верис і багато більше з Івано-Франківська. Була з Нусею Пілкою.

Скульський Володимир Йосифович

Народився 1912 року в селищі Розділ Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 20 липня 1947 року в Роздолі органами МВС. Під слідством перебував у Дрогобицькій тюрмі. Засуджений 4 жовтня 1947 року особливою нарадою при МДБ СРСР по статтях 54-1а і 54-11 на 10 років позбавлення волі. Ув’язнення відбував в Інті, Мухта (концтабори), на засланні знаходився в Красноярському краю.

Спогади. Начальник табору генерал Галєєв. В’язні всі були понумеровані. Мій номер 624. Жорстокі знущання працівників табору до політв’язнів. Страх погано харчували, пухли та вмирали з голоду.

Скрипець Сабіна Федорівна

Народилась 10 червня 1925 року в селі Березина Миколаївського району Львівської області, українка. Арештована 3 вересня 1944 року Миколаївським НКВД. Під слідством перебувала в Стрийській тюрмі. Засуджена 9 лютого 1946 року військовим трибуналом військ НКВД Дрогобицької області по статтях 20-54-1а , 54-11 на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ув’язнення  відбувала в Комі АРСР місто Котлас, Воркута, Мордовьска РСР, заслання Красноярський край Сухобузімський район село Міндерла.

Спогади. 1 рік і 6 місяців перебувала у Стрийській тюрмі. Спали на підлозі. Водили на допити. Потім товарними вагонами вивезли в Комі РСР. Там привезли через місяць на 14 ОЛП і працювала на лісоповалі. Пізніше зробили загальний режим і відправили в Мордовські табори.

Скрипець Іван Гнатович

Народився 31 травня 1919 року в селі Розвадові Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 8 травня 1946 року військовим трибуналом 10 мехармії. Засуджений 18 жовтня 1946 року військовим трибуналом 10 мехармії по статтях 58-1а і 58-ІІ КК РРСФР до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ув’язнення відбував в Іркутській області Тайшетлаг, Красноярський край Сухобузімський район село Міндерла.

Спогади. В 1946 році арештований в Болгарії з рядів Радянської Армії. З травня по жовтень перебував у двох містах Пловдів і Софія у слідчих камерах. Весь час у підвалах в сирості і всі місяці. Слідчим був капітан Мороз і багато інших але прізвищ не пам’ятаю. Після суду з Софії перевезли в Одесу, з Одеси в Харків, з Харкова ешелоном в Іркутську область місто Тайшет, де і відбув весь строк. За той час був 2 рази дистрофіком. Начальників таборів було багато, а одного пам’ятаю – Білоус. В Тайшетлазі було будівництво залізної дороги Тайшет – Братськ, де був на різних роботах.

Кутянський Микола Григорович

Народився 3 жовтня 1921 року в селі Городище І Жидачівського району, українець. Арештований 25 листопада 1945 року в Городище органами НКВД. Під слідством перебував в тюрмах Ходорова і Стрия. Засуджений воєнним трибуналом військ МВД Дрогобицької області 7 травня 1946 року по статті 54-1а до 15 років каторги і 5 років позбавлення прав. Ув’язнення відбував в лагерях Норильська.

Спогади. Коротко опишу як ми добирались з Дрогобицьких «Бригідок» до Норильська. З Дрогобича привезли до Львова на пересильний, зі Львова на самого Петра 12 липня 1946 року погрузили нас у вагони спеціально оборудовані для каторжан. Їхали довго до Красноярська. В Красноярську погрузили на парохід і поплили Єнісеєм до Дудінки. Дудінка нас зустріла вже своїми заполярними правами. Відтак погрузили узькоколійні вагони і тамарка нас потягла в Норильськ а там начались наші страдання 10 років.

Ельяшевський Григорій син Михайла

Народився 17 березня 1922 року в селі Гуменець Щирецького району Львівської області, українець. Арештований 27 травня 1947 року у Львові органами НКВД з вулиці Енгельса 4/4. Під слідством перебував у Львові на вулиці Лонцького та у Золочівській тюрмі. Засуджений Московською особливою нарадою 19 червня 1948 року по статтях 54-1а і 54-11 на 5 років. Ув’язнення відбував в Норильському концентраційному таборі №5.

Спогади. Основний слідчий –Дорофєєв. На протязі року кожної ночі визивали по два-три рази на допит. Саджали в карцер як в тюрмі так і в лагері. В тюрмі саджали за те, щоби видати «врагов народу», а в лагері за те, щоби бути «стукачем». Тому, що я не був згідний, саджали в ізолятор. На моїх очах розстріляно двох. Одного в зоні, другого на будові залізниці тільки за те, що приблизились до «запретзони». Їх прізвищ не пам’ятаю. Не знаю і прізвища начальника лагера. На роботу з зони вели під конвоєм з собаками. Хто збивався з сили, того підганяли собаками. Я не вспівав за колоною, то мене сильніші брали під руки і помагали доганяти колону.

Бендина Іван Григорович

Народився 6 квітня 1920 року в селі Раделичі Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований 1947 року на ріці Дністер Щирецьким НКВД і доставлений в місто Комарно і звідти до Львова в тюрму на Лонцького. Суджений військовим трибуналом 28 серпня 1947 року, так званою трійкою, по статті 58-11 на 10 літ і 5 позбавлення прав на в’їзд в Україну. Ув’язнення відбував Свердловська обл., Караганда, Дубовка, Кар-лаг, Екібастуз, Карагандинська обл. – Сарань, Кемеровська обл. Ольжераг, Междуречінськ, Воркута шахти 40, 62, 4, Юнь-Яга, Іркутськ 307, 308, Вихоровка.

Спогади. У Львівській тюрмі сидів ще з одним Савченим. Ціле літо без передачі він і я. Перший лагер був Увдоль – лаг Свердловської області, працював на лісоповалі. В 1949 році був переведений в Караганду, від голоду опухлий. Тут почали формуватись українці-бандерівці і відбувся бій між пол. рускими і нами. В лагері Дубовці було вбито 2 так званих «сук» і один наш М. Чапка. Звідти і лагера Чурбайкури почались погроми сук, стукачів по всіх лагерах. Звідси нас взяли під слідство і повезли в Павлодарську область Екібастуз. Тут знову були розбиті суки і донощики. Нас 18 посадили в тюрму під слідство. Московська комісія вирішила нас вивезти назад в Караганду а звідти вагони і в Кемеровську область лагер Ольжераг. Тут вже послідній бій з агентами і стукачами. Знову тюрма і слідство. Це слідство я переніс дуже важко, хворів язвою шлунка. В камері нас 4 утримували при температурі 10-120С без жодного накриття, лише в кальсонах і сорочках. Так прийшлось сидіти 6-7 місяців. Після відбуття того слідства в робочій зоні 5 місяців, знову слідство за приналежність до організації українських націоналістів в системі совєтських лагерів. Опісля лагер Междуречінськ  а звідси на Воркуту. Після забастовки на Воркуті в Іркутську область в особливий лагер №208.  

Дудич Микола Федорович

Народився 4 травня 1913 року в селі Гірське Миколаївського району Львівської області, українець. Арештований у 1933 році польською поліцією і був засуджений в Меденичах в 1934 році на один рік ув’язнення. Ув’язнення відбував у Дрогобицькій тюрмі «Бригідки» та концтаборі Береза Картузька. Знову був арештований в 1944 році органами НКВД і перебував під слідством шість місяців а потім був звільнений.

Дідух Степан Михайлович

Народився 8 серпня 1926 року в селі Ветлин, Польща. Арештований у селі Ветлин 30 січня 1947 року польськими органами безпеки. Під слідством перебував у тюрмах Жешува, Львова на вул. Лонцького. Засуджений особливою нарадою в 1947 році по статтях 20-54-1 і 54-11 на 5 років позбавлення волі. Ув’язнення відбував на Воркуті. Після відбуття 5 річного часу в тюрмах і таборах отримав довічне заслання в районах Воркути.

Спогади. Прізвища слідчих не пам’ятаю. На суді не був. Засуджений заочно. Умови ув’язнення ужасні, як у тюрмах так і в таборах. Голод, холод, знущання над ув’язненими на кожному кроці.