Репресії на Буковині (автор: Білецький Олексій)

опубліковано 15 лип. 2012 р., 12:55 Степан Гринчишин   [ оновлено 17 лип. 2012 р., 12:05 ]

Автор: Олексій Білецький, голова Чернівецького міського Товариства репресованих

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №263


Буковинці старшого віку пам'ятають, як у 1940 році вони своїх визволителів від румунських окупантів вітали квітами, а себе тішили надіями. Але не так сталося, як гадалося, – «визволителі» в дійсності виявились не тими, за кого себе видавали. Історія людства ще не знала такого жорстокого терору на величезній території супроти свого народу. Таке стало можливим, коли «узаконені» бандити, вихідці з так званого класу пролетаріїв, а радше – люмпенів насильно захопили владу і «керували» народом.

Можливо, не всі знають, тож варто нагадати, що тільки за перший рік окупації Буковини більшовиками (1940-1941 року) безпідставно засуджено і депортовано більше тридцяти тисяч чоловіків, жінок та дітей, а всього за часи комуністичної влади з Буковини в товарних вагонах, мов худобу, вивезено на Північ, в Сибір, Казахстан понад сто тисяч осіб. За неповними підрахунками, в дорозі загинуло (померло) не менше 8 тисяч дітей, а на терені Буковини розстріляно близько 10 тисяч.

Добре пограбовано край і економічно. В перший рік окупації вивезено більше 200 тисяч корів, 180 тисяч свиней. Грабували все, що потрапляло під руки. А щоб легше було грабувати, створили кріпацькі колгоспи. Голодного 1947 року, коли на Буковині і на Бессарабії доходило до людоїдства, СРСР відправив у Францію 140 тисяч тонн продуктів, аби французькі комуністи виграли вибори. В цьому полягав комуністичний інтернаціоналізм.

Люди шукали шляхів до порятунку і такі шляхи закономірно приводили їх в ряди УПА. Партійні органи разом з МВД; «стрибками», іншими комуністичними угрупуваннями робили все, щоб очорнити і дискредитувати визвольний рух. Бійців називали бандерівцями в образливому сенсі. Пограбування, терористичні акції убивствами, розбій, підпали, вчинені оперативниками КГБ-МВД, відносили на рахунок бійців ОУН-УПА. Щоб не бути голослівним заглянемо в минуле села Товтри Заставнівського району. Агент КГБ-МВД Василь К. виконував завдання цих служб вкоренитися в загони УПА. Для цього він навіть убив кількох комуністів, а потім неодноразово стріляв в спину бійцям-повстанцям. Коли його рідні брати впіймали на гарячому, він не пожалів і їх. За його доносами відправлено на Північ десятки селян.

Подібних прикладів – сотні. В Путильському районі переодягнуті кагебісти самі потрапили в засаду, влаштовану своїми колегами по кривавому ремеслу. 

Якщо бійці ОУН-УПА на протязі багатьох років могли вести боротьбу з жорстоким і лицемірним противником, то лише завдяки величезній підтримці населення. Відповідно на мирних жителів, запідозрених у якійсь симпатії до повстанців, звалювались жорстокі репресії. Тому тепер до категорії політв'язнів відносяться не тільки бійці ОУН-УПА, а й ті, хто їм допомагав і зазнав за це незаслуженої кари.

Нерідко під триби репресивної радянської машини потрапляли ті, хто дивом рятувався з такої ж жорстокої – німецької. Ось, наприклад, днями реабілітовано трьох жінок: пп. Сененко, Журбу та Живучу. В 1943 році їх та інших молодих 15-17-річних дівчат відправили в місто Дассау працювати на «великий рейх». Семеро дівчат там загинуло. Коли місто звільнили від фашистів дівчата, рятуючись від розправи, прибігли в радянську комендатуру міста. Комендант майор Чернов під конвоєм відправив їх до трибуналу, де колишніх німецьких бранок засудили на 15 років кожну і відправили на Колиму. Додому повернулися лише троє з вісімнадцяти.

Наші земляки проте не корилися комуністичному монстрові і у неволі. В 50-х роках в таборах ГУЛАГу не раз виникали стихійні бунти. Один з них, в Норильську, спалахнув з ініціативи буковинця Богдана Горобця. Начальник табору дав наказ розстріляти бунтарів, більшість військових відмовились виконувати наказ. Тоді партійні керівники звернулися до комсомольців. На третій день юні сини партії порубали сокирами три тисячі зеків, частину загнали в океан, де нещасні загинули.

Ці та інші події будуть увіковічнені в Книзі Пам'яті, яка пишеться при Товаристві репресованих.

З метою захисту прав колишніх репресованих, сприянню їх швидшої реабілітації, покращення життя кожного, хто пройшов через пекло ГУЛАГу і створено Товариство репресованих, депортованих та членів їх сімей.

Осередки Товариства тепер діють в багатьох містах, районах та селах області. В роботі є й чимало труднощів, які в основному полягають в тому, що на більшості керівних посад сидять все ті ж партократи, чиї попередники гноїли нас по таборах і тюрмах. Щоправда, після путчу багато з них поміняли керівні крісла, але суть їхня не змінилася. Вони відчувають свою неминучу загибель і всіма способами затягують реформи, одночасно грабуючи все, що можна грабувати. Словом, мафія не спить, – наживаються, причому всю вину за кризу в країні звалює на демократію.

Закон про реабілітацію, прийнятий до путчу, є обрізаним і недосконалим, тому не може всіх задовольнити, крім того його часто невірно трактують і застосовують.

Процес реабілітації йде мляво, створюються десятки штучних перепон, громадськість не інформується в повній мірі, є випадки, коли незаконно відмовляють у реабілітації. 

Не дивлячись на складні умови, обласне та міське об’єднання Товариства проводять значну роботу: втілюють в життя соціальну програму, організовували практичну допомогу, в тому числі і ліками та товарами першої необхідності, багатьом репресованим допомогли повернути будинки, худобу, гроші, отримати землю тощо. 

Для увічнення пам'яті загиблих Товариство провело велику роботу по збиранню документів, світлин, спогадів про діяльність УПА та звірства комуністів. Все це згодиться для написання Книги Пам'яті. 

Тепер для ефективної роботи Товариства створено комісії, які діють в Народному Домі:

1. Комісія по одержанню від громадян інформації про життя окремих осіб, колективів, про перешкоди, які їм чинить номенклатурно-мафюзна влада.

2. Юридична комісія, яка надає практичну юридичну допомогу по реабілітації, компенсації тощо.

3. Комісія по матеріальній допомозі ліками.

4. Меморіал. Вивчення історії Буковини, особливо невідомих сторінок часів визвольних змагань. 

5. Комісія по приватизації, утворення акціонерних об єднань малих підприємств тощо. 

Дні роботи спеціалістів комісій – середа з 17-і години, неділя з 15-і години щотижня.

Товариство відкрите для всіх колишніх репресованих, ветеранів визвольних змагань, а також для всіх обездолених та скривджених комуністичною владою.