Престіл розбили, чашу забрали...

опубліковано 30 жовт. 2013 р., 10:40 Степан Гринчишин   [ оновлено 6 лист. 2013 р., 11:26 ]

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №43.

 

19 липня 1941 р.

Те, про що тут пишемо, діялося у часі від 26 до 29 червня ц. р. На терені с. Гряди (Львів, пов.) большевики робили великі приготування до війни. Двір щодня заповнявся великим числом танків і панцирних авт. Прибули теж дві тяжкі гарматні батареї і 9 батарей протилетунської артилерії. Засіяні поля зрили артилерійськими позиціями та стрілецькими ровами.

 

Обслуга артилерії перебувала здебільшого в руках українців з Кіровоградської і Запорізької областей, між якими був один червоноармієць з Кривого Рога. У мене в руках 13 військових книжечок українців, 7 росіян, 1 вірменина, 1 татарина й 1 мордвина, що полягли на наших полях. Багато інших поховали самі червоноармійці. Втрати червоних великі, понад 50 вбитих. Ні один німець не поліг на нашому терені. Ні одного німецького літака не збили червоні, хоч у селі стояло 9 батарей, які стріляли майже цілий день.

 

У тому часі жорстокість червоних командирів, переважно росіян, доходила до вершків звірськости. Вечорами чув я часті несамовиті крики: «Даруйте, простіть, пощадіть!» Та ніякого милосердя для жертв знущань не було. Зараз після окликів падали стріли. Одного дня застрілили 7 людей.

 

Хто повертався з підвод, з роботи біля фортифікації, чи з Бригідок, або після віддачі коней до Брюхович для війська, того ловили на полі чи на дорозі, вели до двора і після короткого допиту – розстрілювали.

 

Один, найбільш кровожадний командир, зорганізував спеціяльний відділ опричників, з-поміж червоноармійців. Вони ходили по полях, виловлювали людей і після розстрілу закопували у двірському саді.

 

Між іншими забрали одного хлопця, призовника, з його городу, де збирав полуниці. Пострілили його в ногу. Опісля кинулось на нього 12 червоних опричників і повели до городу на допит. По дорозі били його прикладами. Тут сама мужва, без командира, засудила його на розстріл і зараз розстріляла.

 

Після того прислали відділ грабарів-червоноармійців, щоб його закопати. Та хлопець ще жив і просився, щоб його живого не ховали.

 

У тому ж часі почув він три стріли в саді. Це стріляли трьох людей, що їх привезли автом з якогось села. Хлопець лежав від 4 год. пополудня до другого дня 1/2 4 год. ранку. Тоді приповз до черешні, сперся на неї і, відпочивши, добився додому.

 

Раненько того самого дня прибули німці і німецький військовий лікар зробив йому перев'язку. Хлопець ще живе.

 

В прилученому до Гряди селі Сетихові червоноармійці застрілили зовсім невинну селянку Анну Ціпик, жінку Михайла.

 

На полях Гряди вбили чотирьох українців: двох з с. В'язова (Жовківщина) застрілили, двох інших з с. Дорошева (Жовківщина) по-звірськи закатували. Одному з них викололи очі, вирізали шматки з лиця і піднесли череп ззаду, другому підважили череп спереду. Цих останніх (Михалевич і Савка) німецькі вояки сфотографували.

 

У Вел. Дорошеві вбили ще 2 політичних в'язнів, що верталися додому, до Равщини. Одному з них розпороли живіт.

 

Того самого дня знищили і огидно збезчестили червоноармійці церкву. Насамперед один червоноармієць сам стрілив під церквою, а потім почав кричати, що з тієї церкви стріляли до нього. Всю внутрішню обстановку зруйнували, баню спалили, престіл розбили, чашу забрали...