НКВДисти принесли кілька відрізаних голів людей

опубліковано 7 вер. 2012 р., 11:44 Степан Гринчишин

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №282


Возняк Михайло Іванович, народився 15 червня 1922 р. в с. Чехи (нині Лугове) Бродівського району Львівської області, українець, греко-католик, безпартійний, воїн УПА, заарештований в березні 1946 р., звільнений в 1956 р.

У 1944 р. я вступив в ряди Української Повстанської Армії і був зачислений до куреня «Шугая». Був у мене товариш Василь Лебідь з села Чишків Олеського району. НКВД довідалось, що він в УПА і заарештувало його батька. На слідстві батька допитували, де знаходиться його син. Він мовчав. У той же день батькові принесли кілька відрізаних голів людей, в тому числі голову його сина. В такий жахливий спосіб большевики стратили мого товариша.

У 1946 р. я був захоплений в полон гарнізонними військами НКВД. На слідство привезли до Львова в тюрму на Лонцького (головний вхід в тюрму був з вулиці Сталіна). Засудили на 15 років каторги.

Відбував покарання в зоні № 24 КТР міста Норильська. Мій табірний номер, який я носив на одягу, спочатку 294, потім – 522-Я. Працював на будівництві, у бутовому кар'єрі. Був учасником «норильського» повстання, яке вибухнуло в 1954 р., після смерті Сталіна. Повстання було придушене силою воєнного гарнізону. З семи тисяч засуджених, котрі знаходилися в таборі, приблизно 400 чоловік було вбито під час штурму.

У 1956 р. рішенням виїзної сесії Верховної Ради СРСР я був звільнений достроково. Мені дозволили виїхати з Норильська лише в Сибір. Я поїхав до родичів, в місто Осінники Кемеровської області, де і тепер проживаю.