Наші герої – Михайло Мороз (автор: Мороз Остап)

опубліковано 1 лип. 2012 р., 12:17 Степан Гринчишин   [ оновлено 3 лип. 2012 р., 12:36 ]

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №256

 

Віддали своє життя за волю України багато героїв, чиїх імен ми ще не знаємо. Серед них і референт Дрогобицького проводу ОУН-УПА Михайло Мороз. Корінний дрогобичанин не зважав на ці невдачі, що випадали йому на долю: рано померла мати, він був найстарший, згодом прийшла мачуха. Одначе юнак старався здобути освіту, закінчив промислову, а потім торговельну школу. Політичну освіту здобув у таємних гуртках. Там гартувалися його свідомість, стійкість характеру, непохитність у поглядах.

 

На початку 30-х рр., перебуваючи постійно в оточенні західноукраїнського національного середовища, обирає шлях служіння своєму народу, здобуття Соборної Самостійної Української Держави. І все своє життя прожив із заповіддю «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї». Під час режимів його переслідує то дефензива, то гестапо, то НКВД. За Польщі потрапляє до дрогобицьких Бригідок (тюрма) і до Берези Картузької (польський концтабір).

 

До 1939 р. Мороз і Гурбель орендували в одного єврея склеп. Вечорами, коли вже було по праці, у склепі збиралася молодь. То був свого роду дискусійний клуб. Ось сюди облюбувала «наскакувати» поліція. Часто брала юнаків до «постерунку» на пару діб, потім випускала і давала штраф.
 

Саме він та його друзі – члени ОУН організовують у Дрогобичі свято проголошення Української Держави, відновленої у Львові Актом 30 червня 1941 р. Після цього він потрапив до гестапо. Друзі допомагають визволитися. ОУН в тій хвилині інтенсивно почала підготовку до масової збройної боротьби проти фашистських окупантів. На вулиці Плебанії (тепер Перемоги) у Дрогобичі Михайло Мороз, Володимир Курчак, Ярослав Кльось організовують великий осередок ОУН, куди ввійшло чимало дрогобичан з вулиць Стрийської, Плебанії. Майже половина дорослого люду вступила до ОУН, крім того до осередку приходили з найближчих сіл – Мельники, Раневичі, Рихтичі, Михайлевичі... На своїх зборах оунівці виробляють стратегію і тактику боротьби проти нових загарбників, перед членами організації виступають такі провідники, як Євген Пришляк, Климів «Легенда», референт крайового проводу «Князенко» та інші лідери ОУН. Крім політичних університетів, тут надавали велику допомогу радянським полоненим, які втікали з німецьких концтаборів. Так, В. Курчак і Л. Гущак добували необхідні документи, завірені німецькою адміністрацією. Багато полонених різних національностей пішли до УПА.

 

У 1942 р. загинув у Львові, замордований у гестапо, Краєвий Провідник і член проводу ОУН Іван Климів «Легенда». Це була велика втрата для всього національного руху. Тоді журнал «Ідея і чин» № 2 сповіщає: «Друга Івана Климова «Легенди», б. члена Проводу Організації Українських Націоналістів і Краєвого Провідника Західних і Північно-Західних Українських Земель, немає між живими: закатований звірськими тортурами посіпак німецького гестапо, він згинув, ні одним словом не зрадивши тайни Організації. Життя друга «Легенди» – це життя одного з Провідників Української Революції, який всеціло, без решти віддає себе на службу нації та боротьбі за її визволення, за відбудову Української Самостійної Держави».

 

Коли на Дрогобиччину вступили більшовики, то всі оунівські осередки згуртувались у Дрогобицький провід, керівником якого став Левко Гущак (псевдонім «Левко»), референтом проводу назначений Михайло Мороз (псевдонім «Голуб»). Частина членів проводу пішла в підпілля, решта перебувала на легальному становищі, працювала на підприємствах, в організаціях, тощо.

 

Михайло Мороз працював у відділі постачання на заводі «Пол – мін», це дало йому можливість їздити по Дрогобицькій та Львівській областях, де мав контакти з провідниками Проводу ОУН-УПА, зустрічався з генералом Р. Шухевичем «Чупринкою», Є. Пришляком та іншими.
 

Підпільно діяв Дрогобицький провід, надавав велику допомогу УПА. Та енкаведисти діяли всілякими методами і способами, щоб знищити підпілля і тих, які не були в підпіллі. Так, наприкінці 1946 р. зрадницьки був заарештований Михайло Мороз і після «обробки» в катівні на вулиці Стрийській в Дрогобичі він зрозумів, що то кінець. Одначе, треба зберегти Провід. Дав згоду на «зустріч» з Провідником у себе дома. Його з радістю привезли до того дому. В хату зайшло двоє енкаведистів, розмістились на двох ліжках і стали чекати Провідника, який навіть і не передбачався.

 

Тоді Мороз закликав дружину і попросив її принести шмат сала і його ніж (це був різницький ніж, гострий, як бритва). Один з енкаведистів з ліжка підійшов до столу, відрізав шматок сала і поклав ніж на стіл. Тоді Мороз схопив зі стола ніж і встромив собі в горло та вирвав гортанку. Так закінчилась операція по «захвату» Провідника. Так трагічно закінчилось життя патріота Михайла Мороза. Через рік після його смерті за рішенням особливої Наради МДБ СРСР його дітей і дружину було вивезено на заслання (на вічне поселення) у Молотовську область, місто Губаху, там загинув на будівництві його син Богдан, а дружину... було поховано на Уралі.

 

Загинув Михайло Мороз смертю героя, як подобає патріоту, не зрадивши своєї ідеї, чесно виконав першу заповідь: «Здобудеш Українську Державу або загинеш за неї».