Мама розпізнала батька по сорочці і чоботях

опубліковано 28 бер. 2013 р., 12:24 Степан Гринчишин

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга ІІ. Документ № 163а

 

Маренич Андрій Миколайович, народився в 1907 р. у селі Добротвір Кам'янко-Бузького району Львівської області, українець, греко-католик, безпартійний, селянин, заарештований 10 березня 1941 р., замучений у львівській тюрмі «Бригідки» в 1941 р.

 

Спогади Маренич Ярослава Андрійовича про батька

Мій тато, Маренич Андрій Миколайович, був добрим господарем та сім'янином. Мав п'ятеро дітей. Крім ведення власного господарства був ще головою сільського споживчого товариства і одночасно завідував читальнею «Просвіта» у селі.

 

Арештувало тата НКВД 10 березня 1941 р., а через десять днів перевели у львівську в'язницю-катівню «Бригідки». Обвинувачували його в якомусь злочині: голова сільради Іващенко доніс, що мій батько «націоналіст» і «враг народа». Насправді то було чистою і повною вигадкою представника влади.

 

Батька в тюрмі ізолювали і нікого з нашою сім'ї до нього не допускали. Отже, знаємо про той період життя батька в тюрмі лише зі слів Григорія Дідуся, нашого односельчанина, який був арештований і сидів по-сусідству з камерою батька. Тато встиг йому передати, що його мають розстріляти і щоб він про це передав нашій сім'ї.

 

Згодом Григорія Дідуся засудили і відправили на каторгу в Росію, а батька залишили у Львові. Григорій Дідусь якось вижив, вернувся з тюрми після війни, і тепер проживає в селі Сілець Беньків Кам'янко-Бузького району.

 

У 1941 р., коли почалася війна і москалі втекли, то мама поїхала до Львова шукати батька. Люди розбили тюрму, в якій виявили гори понівечених трупів. Від духоти трупи вже почали розкладатися, тому пізнати своїх було дуже тяжко. Але мама розпізнала батька по сорочці і чоботях.

 

Забрати тіло батька вона не мала можливості, тому його разом з іншими в’язнями поховали в спільній могилі.

 

Загинув батько від рук катів безневинно. Злочину він ніякого не вчинив, а просто щиро і віддано любив свою Батьківщину – Україну. Його мученицька смерть лежить на совісті московсько-большевицьких варварів і їх прислужників.