Історія у фотографіях. Частина 66. (Підготував Величко Лев)

опубліковано 30 вер. 2015 р., 11:40 Степан Гринчишин   [ оновлено 8 жовт. 2015 р., 11:21 ]

 

Літопис нескореної України, «Просвіта», Львів, 1993

 

  Українські підпільники із Прикарпаття сидять, зліва – невідома; Оксана Косів, «Снігуронька», 1922 р.н., із с. Бережниці Калуського району, медсестра сотні «Гамалії», загинула 1944 року; стоять зліва – Степан Бозюк, 1919 р.н., із с. Завія Калуського району, вояк УПА, районовий сотні «Заграва», загинув у 1946 році; Михайло Матейків, «Орел», із с. Бережниці Калуського району, чотовий, загинув 1947 року на Бережанщині

 

Зліва – Михайло Кондрат, «Панас», «Скитан», 1916 р.н., з с. Нових Стрілищ на Львівщині, член ОУН (1933), окружний провідник, загинув 1946 року поблизу с. Мельної на Рогатинщині; крайній справа – Василь Лебедь, «Явір», 1912 р.н., з с. Нових Стрілищ на Львівщині, брат Миколи Лебедя, член ОУН, сотенний УПА, загинув 1946 року у с. Кліщівні на Рогатинщині

 

Михайло Піддубишин, «Опанас», 1915 р.н., із с. Карова на Львівщині, учитель, директор школи у селах Стара Скварява, Мокротин Жовківського району, учасник національно-визвольної боротьби, в 1947 році страчений поляками у в’язниці м. Томашева

 

 Катерина Пядик (Піддубишин, Никируй), 1916 р.н., із с. Мокротина на Львівщині, учителька, учасниця національно-визвольної боротьби, проживала у Польщі

 

Родина Пантелеймона і Анастасії Пограничних із с. Мокротина на Львівщині на засланні у Хабаровському краї: сидять, зліва направо – Пантелеймон Федорович (батько), Євген (син), Анастасія Григорівна (мати), Антон Сулима (сват); стоять зліва направо – Марія (дочка), Дарія (дочка), Василь Процайло (зять), Степан (син), Михайло (син)

 

 Йосип Когут (1888 – 1980), із с. Конюхи на Тернопільщині, кулеметник УГА, організатор філій товариств «Січ», «Просвіта», член УВО

 

 Мирослава Пелех-Куровець, «Ольга», 1926 р.н., із с. Красного на Тернопільщині, член ОУН (1941), кур’єр сітки ОУН на Хмельницьку і Вінницьку обл.., з 1943 року вояк УПА, заарештована 15 листопада 1944 року, засуджена на 15 років каторги, які відбувала на Колимі

 

 Павло Василик, єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії Української Греко-Католицької Церкви, багаторічний в’язень московських концтаборів