Мова – це одне з найважливіших надбань нації

опубліковано 29 квіт. 2011 р., 01:01 Степан Гринчишин   [ оновлено 29 квіт. 2011 р., 01:02 ]

Світ прекрасний розмаїттям як живої природи, так і неживої. Недбале, а інколи злочинне ставлення до навколишнього світу приводить до зникнення різних видів рослин і тварин. Ми біднішаємо. Кожна спільнота людей впродовж тисячоліть породила свою мову, яка при дбайливому ставлення до неї і надалі розвивається, збагачується.

Гноблення української мови впродовж декількох століть різними загарбниками, особливо російськими, чи то царськими, чи більшовицькими, завдало їй величезної шкоди. Неприємно слухати політиків, які у своїх виступах фальшивлять, з надмірною турботою стають на захист російської мови, вважають не можливим допустити, аби росіянин забув материнську мову і став україномовним. І в той же час вони із задоволенням констатують факт, що мільйони українців забули материнську мову і стали російськомовними Та й пояснення цьому мають просте: “Так исторически сложилось”. Ніби не розуміють, що сталось це шляхом довготривалої тотальної русифікації, і тепер час повернути забране, відновити справедливість. Українській мові потрібна державна підтримка, тому, що без неї наша мова не зможе піднятись з колін. І не треба це вважати примусовою українізацією, адже в багатьох європейських країнах, яким не загрожує втрата незалежності, як нам, корінна мова має підтримку своєї держави.

На жаль, в наш час, при великій допомозі сусідньої держави, проросійським силам вдалось захопити владу і заволодіти інформаційним простором в Україні. Процес русифікації значно зріс. Для російських шовіністів – це один із засобів, який дає їм надію в майбутньому поглинути нашу державу. Але вони помиляються, коли вважають, що російськомовний українець не є патріотом своєї держави. Виник феномен – “русскоязычные украинские националисты” – це люди, які розмовляють по російський але вважають себе українцями, а Україну – своєю Батьківщиною. Будучи на засланні в Сибіру, знаходячись в російськомовному середовищі, ми, діти дома говорили по-українськи, а мислили вже по-російськи. Але твердо знали, хто позбавив нас рідної мови і хто наш недруг. На футбольних матчах між командами України і Росії київські фани вболіваючи кричать “Бей, бей москалей!”

Характерними рисами російського шовінізму є зверхнє ставлення до всіх підкорених народів, приниження їх мови, традицій, культури, насадження ідеї меншевартості, заперечення їх давніх культурно-історичних коренів. Пішов у небуття німецький фашизм, зникне і російський шовінізм, який завдаючи великого болю поневоленим народам, нічого хорошого не приніс їм і не несе своєму.