А ти, Матвею, м`якушка... (спогад)

опубліковано 29 квіт. 2011 р., 01:10 Степан Гринчишин   [ оновлено 29 квіт. 2011 р., 01:12 ]

Жили ми в селі Черниця на Львівщині. НКВД одночасно арештувало нашого батька, а також сусіда Кучминду Василя, підозрюючи їх у допомозі бандерам”. Три дні тривали допити – катування в місті Миколаєві. Проводили їх, періодично змінюючись, Жук, Макаров і третій капітан (прізвище вже забулося).

Бандеропособників роздягнутих били, пальці між дверей затискали, одягали спеціальну сорочку, до якої вмикали струм, а найчастіше підвішували і били по п’ятах. Тато казав, що не зрадив нікого. Одного разу після допиту в коридорі зустрів сусіда, який сказав: “ Владик! Все пропало. І хоча потім на допиті була очна ставка з сусідом, батько однаково все заперечував.

У Дрогобичі в тюрмі, куди їх відправили з Миколаєва, знову продовжували допити. Маючи зізнання сусіда, енкаведист лютував, хотів, щоб і батько зізнався. На одному з допитів, одержавши чергову відмову, він рукояткою пістолета вибив батькові зуби. Забігаючи вперед, потрібно сказати, що вже пізніше, вийшовши з тюрми, батько замовить собі зубні протези. Обом суд присудив по 25 років.

Відсиділи вони з сусідом “лише” по 10 років, через два роки після смерті Сталіна їх реабілітували.

Коли я на свята приїжджав додому,тато не раз мені казав: “Та йди, Владзю, поклич Матвея (так по вуличному звали сусіда), ми си поговоримо. І коли це було перший раз, батько, бачачи моє здивування, спокійно зауважив; “ Владзю, не звертай на то уваги, не витримує залізо, не то людина, і я на нього ніякого гніву не маю, хоча він свідчив очно. (Батько був ковалем).

Добре жили вони собі до останку своїх днів. Лише одного разу я чув, як батько без злоби кепкував з сусіда:А ти, Матвею, м’якушка, тобі трохи дали по задниці, та й ти заговорив. 

Отакі – то правнуки славного Байди.

Записано зі слів сина В. Павліновича.