Список священиків, які були вбиті, закатовані або померли з голоду в сибірських таборах (автор: Козак Михайло)

опубліковано 25 вер. 2012 р., 13:02 Степан Гринчишин   [ оновлено 30 вер. 2012 р., 11:42 ]

Книга «Помяни, Господи, душі слуг Твоїх»

 Львів: Свічадо, 2002. – 280 стор.

(продовження)

Список Вбитих або закатованих єпископів і священиків становить остаточне число 60 осіб. Список цей постійно узгоджувано з компетентними особами, які могли надати точнішу інформацію. У ньому впродовж підготовки матеріалів до друку доконувано змін і доповнень у міру надходження свідчень і документів від членів родин священичих жертв Автор застерігає, що список може бути ще неповним, оскільки не до всіх ще живих свідків тих трагічних років могло дійти пресове звернення Митрополичої Курії в Перемишлі із закликом, щоб надсилати свої свідчення. Нехай цей список стане вихідним до дальших пошуків і досліджень, бо тема втрат греко-католицьцого священсгва й мартирології УГКЦеркви 1940-х років залишається відкритою.

Услід за списком подано біографії жертв. У них автор коротко старався подати по змозі всебічну характеристику священика-жертви: його фото, персональні відомості у тому числі: рік народження, рукоположення, інсталяції на пароха, крилошанські відзначення, безженний чи жонатий. Далі: його душпастирську працю, сповнювані функції в Церкві, священичі послуги й служба у військових формуваннях, переслідування за активну громадську діяльність серед вірних своєї парафії, арешти, тюрми й табори ще до 1940-х років, причини й обставини арешту, дата й обставини смерті, місце поховання тощо. До обставин смерті священика додано цитати з літератури, спогадів чи свідчень щоб достовірніше подати, коли, за що, ким заподіяно смерть священикові – без власних коментарів автора. З огляду на великі труднощі здобуття матеріалів не у всіх біографіях поміщено фото священика, що є великим недоліком, а деякі фото є вкрай поганої якості. Однак це не має применшувати вартості розміщеного матеріалу (див. біографії).

Список 1. Священики Української Греко-Католицької Церкви

Перемиської єпархії, яких закатовано

1.                    єп. Коциловський Йосафат            1876-1947

2.                    єп. Лакота Григорій                       1883-1950

3.                    о. АндрейчикПетро                        1880-1945

4.                    о. Білик Олексій                            1892-1945

5.                    о. Василькевич Мокій                    1881-1948

6.                    о. Величко Михайло                      1889-1939

7.                    о. Венгринович Володимир            1867-1944

8.                    о. Венгринович Орест                    1902-1946

9.                    о. Венгринович Степан                  1897-1954

10.             о. Веселий Володимир                    1908- ?

11.             о. Вовк Петро                                  1906-1945

12.            о. Войтович Петро                            1885-1945

13.             о. Гайдук Михайло                          1906-1943

14.             о. Головач Микола                           1893-1944

15.             о. Горечко Михайло                         1903-1953

16.           о. д-р Гриник Микола                        1913-1941

17.           о. Гучко Василь                                1882-1944

18.           о. Дем'янчик Іван                              1865-1945

19.           о. Добрянський Микола                    1890-1944

20.            о. Добрянський-Нісевич Микола       1868-1945

21.            о. Дяк Василь                                  1902-1955

22.            о. Заворотнюк Михайло                    1889-1941

23.            о. Калужняцький Орест                    1871-1945

24.            о. КамінськийТадей                          1904-1944

25.            о. Качмарський Лавренгій, ЧСВВ     1912-1941

26.            о. Кебуз Іван                                    1905-1941

27.            о. Керницький Климентій, ЧСВВ       1908-1944

28.            о. Клачинський Веньямин, ЧСВВ     1902-1944

29.            о. Кнейчук Ярослав                         1905-1944

30.            о. Кмицикевич Володимир               1874-1944 

31.            о. Ковч Емільян                               1884-1944

32.            о. Козловський Василь                    1867- ?

33.            о. Котушок Мирон                            1885-1943

34.            о. Колянковський Олексій                1888-1953

35.            о. Конкольовський Степан               1898-1945

36.            о. Костишин Володимир                  1907-1946

37.            о. Когас Данило                              1888-1939

38.            о. Криницький Юліян                       1878-1948

39.            о. Крупський Зенон                         1867-1941

40.           о. Лах Павло                                   1894-1941

41.           о. Лемцьо Володимир                      1912-1945

42.           о. Ліськович Микола                        1904-1944

43.            о. Мазур М.                                        ? -1945

44.            о. Малярчик Олексій                       1878-1946

45.            о. Німилович Дмитро                       1907-1944

46.            о. Осідач Роман                             1913-1941

47.           о. Плахта Михайло                          1899-1945

48.            о. Радьо Андрій                             1909- ?

49.           о. д-р Решетило Роман                   1862- ?

50.           о. Сембратович Анатолій                 1884-1945

51.           о. Семків Богдан                                Р-1944

52.            о. д-р Слюсарчик Адам                  1912-1947

53.           о. Согор Лев                                   1913-1945

54.          о. Сорокевич Іван                            1863-1945

55.                 о. Федевич Ілля                           1897-1944

56.                  о. Шалаш Степан                        1890-1945

57.                  о. Шевчук Василь                       1903-1948

58.                 о. Шкільник Іван                           1888-1951

59.                 о. Шумило Ростислав                   1894-1944

60.                  о Щирба Ярослав                        1902-1944

 

 Єп. Коциловський Йосафат (Йосиф) (ЧСВВ)

єпископ Перемисько-Самбірський і Сяніцький.

 
Нар. 03. 03. 1876 р. в с. Пакошівка н. Сяном.

Після закінчення початкової школи в родинному селі, навчався в гімназіях Самбора і Сянока, а матуру завершив у 1895 р. в Яслі.

1896-1898 – навчався на юридичному факультеті Львівського університету.

1899-1898 – навчався в офіцерській школі у Відні.

Молодому Йосифові виявилися неперспективними ні юридичні, ні військові студії і з 1901 р. він розпочав богословські студії в Колегіум Рутенум в Римі. Там вивчає італійську, німецьку і французьку мови та латину.

1903 – здобув докторат з філософії, а в 1907 – докторат з богослов'я.

06.10.1907 – рукоположений у сан священика в Римі, після чого повернув в Україну.

1907-1911 – проф. догматики й заступник ректора Духовної Семінарії в Станіславові.

1911 – вступив до новіціяту оо. Василіян у Крехові, де всеціло посвятився монашому життю,

до 1914 – читав лекції семінаристам монашого чину у Львові і Лаврові. Під час Першої світової війни коротко був ректором Духовної Семінарії в Кромерижах на Моравах.

28.11. 1916 – іменований Перемиським, Самбірським і Сяніцьким єпископом.

23.09. 1917 – відбулася урочиста інтронізація на Перемиський владичий престіл.

У 1921 р. відновив повне 5-річне навчання в Духовній Семінарії в Перемишлі.

У 1925 р. в Перемиській єпархії ввів обов'язковий целібат.

Владика Й. Коциловський відзначався сильним духом, строгою внутрішньою дисципліною і душевною покорою. На Його долю припали дві світові війни, які принесли матеріальні знищення і руїну духовного життя Церкви. Обнявши перемиський єпископський престіл, почав усе відбудовувати в екстремальних умовинах трьох окупацій: польської, німецької і большевицької. Він не був байдужим до долі своїх вірних, до долі українського народу в цілому. Як член Української Національної Ради в Станіславові у 1918 р. виявив свою повну підтримку УНР і ЗУНР. З кінцем жовтня 1918 р. в час польсько-української війни припинив навчання в Духовній Семінарії в Перемишлі, а на прощання питомцям сказав: «Ідіть! Я сподіваюся, що ви сповните свій обов'язок».

У 1930-х роках виявив рішучі протести проти пацифікаційних починань польського війська й уряду супроти українського населення, а також радянським та німецьким окупаційним владам під час Другої світової  війни.

Вперше заарештований польською владою в Перемишлі 21.09.1945 р. Перебував у тюрмі в Ряшеві (Польща) до 17. 01. 1946 р.

18. 01. 1946 р. переданий НКВД в Мостиськах.

24. 01. 1946 р. звільнений без доказу вини з дозволом повернутися до Перемишля.

Вдруге заарештований польською владою в Перемишлі 26. 06. 1946 р. і переданий НКВД у Львові.  

У Львові відбувся суд, там був ув'язнений коротко, а згодом відбував покарання в Чапаївці біля Києва, де й помер 17 листопада 1947 року.  

Священик-співв'язень у листі до о. Володимира Голинського так згадує свого Владику: «Умер мені Отець... Остали ми сиротами. Відійшов посол до Бога».

Прах Єпископа спочив на місцевому тюремному кладовищі. 17 вересня 1977 року о. Й. Каваців і о. Р. Єсип перевезли прах Й. Коциловського до Львова й перепоховали на Янівському цвинтарі. (в подальшому буде продовження).

На вимогу КГБ о. Й. Каваців 29 травня 1986 року втретє перехоронив прах Єпископа у родинному гробівці батьків Кавацівих у селі Яблунівці біля Стрия.

Ще за життя Єпископ висловив бажання, щоб його похоронити в катедрі св. Івана Хрестителя в Перемишлі, однак колишній греко-католицький катедральний храм з волі сильнішого опинився у власності римо-католиків оо. Кармелітів.

12 серпня 2001 року у церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії в Стрию у бічному престолі Серця Христового, під час Божественної літургії, яку служив Патріярх УГКЦ Преосвященний Любомир Гузар з участю владик, востаннє перезахоронено прах Перемисько-Самбірського і Сяніцького єпископа Йосафата Коциловського. Так закінчилася «одісея» Слуги Божого, проголошеного Блаженним Папою Іваном Павлом II під час його паломництва в Україну 23-27 червня 2001 року.