Держава Польща здійснювала геноцид українців – Частина 4 (автор: Процюк Віталій)

опубліковано 29 груд. 2012 р., 12:19 Степан Гринчишин   [ оновлено 4 січ. 2013 р., 12:52 ]

Книга пам’яті. м. Львів, 1994. – стор. 75.

 

Руйнування церкви в с. Заборці

 

У роки відродженої Польщі ляхи шаленіли, продовжуючи валити наші святині на Холмщині. Наруга над нашою духовністю не оминула село Заборці Грубешівського повіту. Ця подія, жахлива за своїм змістом, припала на Зелені Свята. Не випадково поляки вибрали наше свято для руйнування церкви, щоб показати свою силу, та свою ганебну мораль. Люди, не підозрюючи лиха, жили своїм буденним життям, готуючись до ранкової молитви.

 

Польські «кракуси» оточили церкву і почали свою блюзнірську роботу. Швидко розлетілась жахлива звістка по селу, що поляки валять церкву. Люди стали збігатися до церкви, не вірячи своїм очам, що «християни» поляки здатні на такі ганебні вчинки, не боячись Бога, не соромлячись світової громадської думки. Адже християнська мораль, віра у нас усіх християн одна – як поєднать польську віру у Христа й одночасно ганебне нищення самого Христа?

 

У день цієї ганебної події я був з батьком Процюком Пилипом та старшим братом Леонідом у селі Заборцях. Дивлячись на ганебну роботу польських великих «християн» не міг збагнути для чого вони це роблять. Добре пам'ятаю, як ламаючи дах, було зруйновано гнізда бджіл, які накинулись на «кракусів» заставивши їх, на деякий час, припинити злочинну роботу. В тому часі один «кракус» упав з церкви на землю та згинув, як собака за наші кривди, покараний Богом.

 

Серед присутніх людей була Єфросінія Міщанюк зі своїм сином Серафімом. Дивилась на варварську роботу польських «християн» не стерпіла цієї наруги. Стала соромити їх, кажучи, що на них Хреста нема, що вони бузовіри не шанують Бога! Почувши це комендант поліції Шипульський підійшов до фірмана узяв у нього батіг, підбіг до гордої українки, яка стояла, мов скеля, на своїй споконвічній землі і продовжувала ганьбити польських бузовірів. Став бить батогом по голих ногах Єфросінію, кров стікала на землю поливаючи її рясно. Ні страху, ні болі не було видно на обличчі гордої українки. Вона стояла мов скеля гордо піднявши голову, зціпивши зуби з усмішкою дивилась в очі польському бузовіру. Втомившись від тієї ганебно роботи, кинувши батіг до її ніг, пішов геть польський катюга. Єфросінія продовжувала стояти захищаючи нашу віру, нашу землю своїм незламним духом гордої українки!

 

У час нашої незалежності, ох як нам не вистарчає таких людей, готових на самопожертву за ради нашої держави, нашого майбуття, нашої України! В день нашої скрути не питайте, що може дати вам Україна, а запитайте себе? Чим ви можете допомогти їй особисто зайняти почесне місце серед європейських держав.

 

Тільки такі люди, як Єфросінія, мають право на краще життя, а всі інші, раби мають право лише стогнати, коли лютий батіг свистить над їх спинами.

Єфросінія Міщанюк 1897-1963

Похоронена на Янівському кладовищі у Львові. Вічна їй пам'ять!

 

Через тиждень після знищення церкви у село Заборці знову приїхали «кракуси» та позрізали віковічні дерева, що росли кругом церкви, щоб не лишилося сліду де стояла наша святиня. При цій роботі розрубав собі ногу один негідник Ось так закінчився ганебний вчинок «великих польських християн».

 

Відношення монголо-татар до віри та церкви

 

Не можу не зазначити для роздумів, що після спустошення монголо-татарами Київської Руси, татари підкорили та обклали даниною українських князів. Але у внутрішні справи не втручалися. Окрім того, над святинями та вірою не знущалися. Вони поважали чужу віру, кажучи, що усяка віра веде до Бога, як пальці на руках усі однакові для чоловіка, так і віри, хоч різні, але однакові для Бога. От тим-то у ту страшну годину, за татарського лихоліття, хто хотів зберегти своє майно і життя ішов у ченці, а добро одписував на монастирі. Що характерно з монастирів та з усього того, що належало монастирям татари дані не брали. У самій столиці городі Сараї, недалеко ханського стану, була поставлена християнська церква і у ній правилася служба Божа. А тепер пригадайте, що робили з нашими святинями «великі польські християни»? Прочитавши спогади маєте змогу співставити.

 

Пастерський лист митрополита Андрея Шептицького

 

Андрей Львівський і Галицький Митрополит, Преосвященним Єпископам, Високопреподобним Капітулам і Всечесному Духовенству Галицької Провінції. Мир Вам о Господи і Божа Благодать!

 

Потрясаючі події останніх місяців на Холмщині, змушують мене прилюдно станути в обороні переслідуваних наших братів, не з’єднаних православних християн Волині, Холмщини, Підляшшя і Полісся та завізвати Вас до молитви за них та до діл покути, щоб приєднати з неба Боже милосердя.

 

Коло сто церков розібрано і розвалено. Много позамикано. Деякі спалено рукою незнаних злочинців. У замкнених церквах і каплицях заборонено богослуження і в них і поза ними. Між знищеними церквами є дорогоцінні пам'ятки церковної архітектури. Часто знищали і знаряддя релігійного культу. Людей змушували, іноді насильством, приймати католицьку віру, у латинському обряді. Священиків, удержуваних лептами бідного народу, що з доручення своєї Духовної Влади виконували душпастирські обов'язки, виселювали та діймаючо карали грошовими гривнами або в'язницею.

 

Неповинних людей не раз бито та видалювано їх з їхніх осель. Навіть не вільно там учити катехизму й проповідувати матірною мовою людей. Православні Церкви поза границями держави показують молитви і пости в намірі виєднати з неба за перестання релігійного переслідування. Ціле православне населення Польщі затривожене. Населення Холмщини зранене у найсвятіших і найблагородніших почуваннях. А всі з'єдинені з Вселенською Церквою восточні боліють над ударом, заданим самому ділу з'єдинення. А все те сталося в хвилі, коли уряд предкладав Соймові до ратифікації уклад в справі поунійних дібр, заключений поміж Апостольською Столицею та Польською Державою. Тим хронологічним збігом обставин ініціятори і організатори діла знищення скидають на Апостольський Престол одіюм того, що сталося. Події на Холмщині нищать в душах православних, нез'єдинених братів, саму згадку про можливість з'єдинення, представляють Вселенську Церкву ворожою і небезпечною для православного народу.

 

В очах кілька мільйонного населення Польщі, Апостольська Столиця представлена спідвинною діла знищення. Отвирається нову пропасть поміж Східньою і Вселенською Церквами. Кому ж приписувати ті матеріальні і моральні руїни. Хто ж посмів у католицькій державі на очах Апостольського Престолу-Нунція – на очах многочисленних католицьких єпископів завдати Вселенській Церкві такий страшний удар? Хто ж посьмів в інтересах держави, з потоптанням традиції маршала Йосифа Пілсудського виконати таке безприкладне діло? Це могло статися тільки за інспірацією укритих ворогів Вселенської Церкви та Христа. Таке діло не могло принести нікому користи крім них. Вони мали легке завдання, коли нищили частину Вселенської Церкви і нарід, що до тої церкви належить, а могли заслонюватися сповидними молитвами, що нищать ворогів держави. Нищили Католицьку Церкву при апробаті або радісних оплесках многих католиків. Ми навіть не зверталися про поміч до наших братів латинського обряду. Вони могли нам тієї помочі відмовити, уважаючи нас наперекір яскравим доказам, що так не є, за нелояльних громадян. Осьмілені успіхами, поважилися на останньому випадку нанести тяжкий удар на неповинних і бідних селянах, та священиках Холмщини, яких не могли оскаржувати в нелояльносте супроти держави. Удар якого не могли оправдувати ніяким закидом, зробленим тому народові. Наносять його, вживають патріотичних гасел, як вирівняння історичних несправедливостей і нищення слідів неволі, а не свідомих католиків штовхають до нехристиянських учинків. Той удар нанесли неповинним-православним так зручно, щоб рівночасні ударити і Вселенську Церкву, але тим і зрадилися, чим вони є в дійсности: це вороги Вселенської Церкви, вороги Християнства. Ми болюче мусим відчувати усі терпіння наших братів, а не християнські поступки мусимо затаврувати. Нищення церков у місцевостях, де церква потрібна народові, заборона відправи богослужень, і карання за молитву – мусимо уважати за факти релігійного переслідування. Мусимо на жаль, уважати тріумф ворогів церкви.

 

Масонів – той моральний удар, завданий самій ідеї з'єдинення церков та авторитетові Вселенської Церкви та Апостольської Столиці. Мусимо запротестувати проти намагання кинути понуру тінь підозріння, що боротьбу з Православною Церквою апробує Апостольська Столиця. Мусимо запротестувати також проти того, щоб Холмські події і політичну боротьбу з українським народом оправдувати інтересами Католицької Церкви. Сьогодні може католицька опінія ще не зорієнтована, сьогодні багато католиків ще не здають собі справи з того, що сталося. Але те, що сталося, лишається грізним моментом для католицької Польщі.

 

Для переслідуваних, як і для нас, є потіхою, що Бог справедливий дивиться з Неба на наші терпіння. Доля народів є у руках Божих. Бог зможе з терпінь одного народу випровадити правдиве для нього славу та перемогу для Святої Вселенської Церкви.

 

Дано у Підлютому, в день Св. Славного пророка Іллї, 20 липня 1938 року. 

 

Андрей, Митрополит.

 

Терор польського підпілля на Холмщині і Підляшші

 

На долю українського населення на Холмщині і Підляшші в роках 1942-1944 перебувавших під німецькою окупацією, випав страшний терор від польського шовіністичного підпілля. Масові вбивства дітей, жінок, людей похилого віку, палення осель. Небачене досі у світі знущання над ні в чому невинному, мирному населенню. Польська пропаганда як могла так оправдувала свої злочини, буцімто, як відплату за терор супроти польського населення на Волині зі сторони УПА.

 

Такий закид не був нічим обгрунтований, якщо УПА проводила деякі збройні акції проти поляків на Волині, то вони проходили в наслідок співпраці поляків з німцями, бо саме поляки спільно з німцями тероризували українське населення Волині.

 

Польський терор на Холмщині і Підляшші був продовженням цієї запланованої горезвісної акції «кракусів» напередодні Другої світової війни. Польське підпілля, замість скерувати свою зброю проти окупанта Польщі німців, звернуло її проти безборонного українського населення. У цьому відкрито допомагала польська адміністрація, яка була на службі у німців, разом з допоміжною пронімецькою поліцією.

 

У численних випадках нацьковували на українців німецькі окупаційні органи влади. Той кривавий жорстокий терор, треба розцінювати не інакше, як сліпу реакцію польських шовіністів та початкові успіхи українців на Холмщині й Підляшші на церковно-релігійній і суспільно-громадській ділянках. Співпраця поляків з німецькою окупаційною владою проти українців почалася відразу після початку совєтсько-німецької війни, а особливо після проголошення у Львові Акту відновлення української державності 30 червня 1941 р.

 

У березні–травні 1994 року минуло 50 років з дня масового винищення українців польськими шовіністичними бандами на Холмщині. Тільки в Грубешівському повіті озброєними бандами, що виступали під польськими прапорами було спалено 55 сіл та замучено 4000 ні в чому невинних людей, ось назви цих сіл.

 

Назва села

Рік знищення

Назва села

Рік знищення

1

Моложів

26.5.1943 р.

29

Хорощиці

19.3.1944 р.

2

Стрільців

26.5.1943 р.

30

Бересть

21.3.1944 р.

3

Тугані

26.5.1943 р.

31

Верещин

21.3.1944 р.

4

Мірче

26.5.1943 р.

32

Витків

21.3.1944 р.

5

Молодятичі

27.10.1943 р.

33

Смолигів

22.3.1944 р.

6

Малків

9.2.1944 р.

34

Старе Село

22.3.1944 р.

7

Погоріле

8.3.1944 р.

35

Ліски

22.3.1944 р.

8

М'ягке

9.2.1944 р.

36

Котяшин

22.3.1944 р.

9

Турковичі

10.3.1944 р.

37

Василів Великий

22.3.1944 р.

10

Сагринь

10.3.1944 р.

38

Губинок

22.3.1944р.

11

Риплин

10.3.1944 р.

39

Річиця

22.3.1944 р.

12

Теребин

10.3.1944 р.

40

Тучапи

22.3.1944 р.

13

Стріживець

10.3.1944 р.

41

Потуржин

2.4.1944 р.

14

Маличі

10.3.1944 р.

42

Василів

2.4.1944 р.

15

Ласків

10.3.1944 р.

43

Радостів

2.4.1944 р.

16

Шиховичі

10.3.1944 р.

44

Новосілки

2.4.1944 р.

17

Андріївка

10.3.1944 р.

46

Телятин

7.4.1944 р.

18

Модринець

11.3.1944 р.

46

Жуличі

7.4.1944 р.

19

Модрин

14.3.1944 р.

47

Вишнів

7.4.1944 р.

20

Масловичі

19.3.1944 р.

48

Колдубиська

7.4.1944 р.

21

Міняни

19.3.1944 р.

49

Крилів

8.4.1944 р.

22

Козодави

19.3.1944 р.

50

Бусько

19.5.1944 р.

23

Тихобіж

19.3.1944 р.

51

Заборці

19.5.1944 р.

24

Сліпче

19.3.1944 р.

52

Переспа

22.5.1944 р.

25

Космів

19.3.1944 р.

53

Павлокома

3.3.1945 р.

26

Модринець

19.3.1944 р.

54

Верховина

6.6.1945 р.

27

Жабче

19.3.1944 р.

55

Кульно

19.3.1945 р.

28

Ощів

19.3.1944 р.

 

 

 

 

Ця трагедія не повинна стертися з пам'яті майбутніх поколінь.

Вічна їм пам'ять!
Найбільше людей було замордовано в таких селах:

с. Сагринь – 700 чоловік,

с. Бересть – 300 чоловік,

с. Верховина – 194 чоловік,

с. Шиховичі – 200 чоловік,

с. Лемків – 200 чоловік,

с. Модринь – 120 чоловік,

с. Крилів – 130 чоловік,

с. Павлокома – 365 чоловік.

 

За даними Є. Пастернака «Нарис історії Холмщини і Підляшшя» в той час було замордовано біля 250 представників української інтелігенції. Серед ник 15 народних вчителів, 12 священиків, 10 дяків, біля 100 працівників культурно-освітніх та кооперативних організацій.

 

Цей польський геноцид ніколи не зітреться з пам'яті нашого народу!

Вічна їм пам'ять!

 

Терор польського підпілля та їх жертви

 

Список жертв польського терору на Холмщині і Підляшші в роках 1942-1943, цей список далеко не повний. Кількість замордованих важко було встановити статистикою, яку виготовляв голова Українського Допомогового Комітету Африкан Хрущ. Нею встановлено 1385 осіб, але загальне число жертв доходить до 2500 осіб, він подає докладну статистику замордованих в поодиноких селах Грубешівського повіту з точними прізвищами і віком жертв.

 

Ця статистика охопила тільки 835 осіб:

замордовано жінок – 446,

дітей до 14 років життя – 139,

від 14 до 50 років життя – 265.

 

Подальшу статистику вести було неможливо, бо часто гинули усі мешканці сіл і не було кому зголосити дані до Українського Допомогового Комітету (УДК), «Надбужанщина» том 2, ст. 667-678.
 

Грубешівський повіт

 

1

Д-р Микола Струтинський гл. УДК

Грубешеві

загинув

19.3.1943 р.

2

Яків Войнаровський референта УДК

Грубешеві

загинув

1.3.1943 р.

3

Темофій Стахурський під. рефер. УДК

Грубешеві

загинув

29.1.1943 р.

4

Михайло Новосад муж довір’я

Грубешеві

загинув

20.3.1943 р.

5

Йосив Руна муж довір’я

Старім Селі

загинув

7.2.1943 р.

6

Петро Темчук муж довіря, УДК

Липівці

загинув

30.7.1943 р.

7

Іван Шаварський

Мягкім

загинув

30.7.1943 р.

8

Трохим Костюк

Котлові

загинув

2.4.1943 р.

9

Павло Лагода

Маличах

загинув

23.6.1943 р.

10

Володимир Захарів

Маличах

загинув

20.9.1943 р.

11

Захар Грицюк

Куличах

загинув

29.5.1943 р.

12

Гнат Залуський

Телятині

загинув

19.8.1943 р.

13

Адам Микитюк

Стрільцях

загинув

29.1.1943 р.

14

Микола Бігунець

Броніславці

загинув

2.9.1943 р.

15

Іван Ковальчук

Мірчі

загинув

28.9.1943 р.

16

Дмитро Ковальський

Мірчі

загинув

28.9.1943 р.

17

Дмитро Курашко

Малкові

загинув

27.9.1943 р.

18

Михайло Синишин

Мірчі

загинув

8.9.1943 р.

19

Марія Синишин дружина

Мірчі

загинув

8.9.1943 р.

20

Сергій Меленець учитель

Посадові

загинув

28.9.1943 р.

21

Емілія Музичук учителька

Василеві

загинув

16.9.1943 р.

22

Василь Ортинецький учитель

Богутичах

загинув

27.10.1943

23

Процюк Пилип селянин

Богутичах

загинув

27.4.1943 р.

24

Сергій Захарчук учитель

Наброжі

загинув

6.5.1943 р.

25

Іван Панчук учитель

Теребіні

загинув

6.5.1943 р.

26

Євграф Ярош війт

Молодятичах

загинув

27.7.1943 р.

27

Франц Борис війт

Потуржині

загинув

28.2.1943 р.

28

Мирон Михович війт

Ухані

загинув

30.1.1943 р.

29

Михайло Приступа війт

Верховичах

загинув

31.5.1943 р.

30

Омелян Васьків війт

Белзі

загинув

27.10.1943 

31

Павло Низькошапка війт

Грабівці

загинув

2.9.1943 р.

32

Павло Швайка священик

Грабівці

загинув

28.10.1943

33

Кость Шаленіна солтис

Пасіках

загинув

30.3.1943 р.

34

Йосиф Кісіль солтис

Жуличах

загинув

29.5.1943 р.

35

Андрій Міщанюк солтис

Бересті

загинув

20.7.1943 р.

36

Володимир Сенюк солтис

Грабівці

загинув

28.10.1943

37

Мирон Кравчук солтис

Пригорілім

загинув

2.9.1943 р.

38

Василь Юськів ком. поліції

Мінянах

загинув

19.9.1943 р.

39

Нікіфор Іванчук ком. поліції

Телятині

загинув

27.5.1943 р.

40

Микола Олійник поліцист

Мінянах

загинув

19.9.1943 р.

41

Йосиф Метюк

Телятині

загинув

27.5.1943 р.

42

Антін Абрамчук

Потуржині

загинув

28.2.1943 р.

43

Володимир Сивак

Грабівці

загинув

2.9.1943 р.

44

Євгеній Прокіп

Пулавах

загинув

20.9.1943 р.

45

Леонтій Козловський

Грабівці

загинув

23.10.1943

46

Степан Тріль нач. станції

Стаях

загинув

29.10.1943

47

Мирослав Пшепюрський урядовець

Крилові

загинув

10.11.1943

48

Василь Нагірний урядовець

Верховичах

загинув

23.6.1943 р.

49

Ірина Бардига урядовець

Крилові

загинула

21.8.1943 р.

50

Володимир Домський урядовець

Молодятичах

загинув

27.10.1943

51

Іван Макар організатор молочарень

Новосілках

загинув

8.1943 р.

52

Олекса Бойко орган. молочарень

Модрині

загинув

19.8.1943 р.

53

Настя Ковальчук крамарка

Молодятичах

загинула

27.10.1943

54

Іриней Качаровський посесор млина

Жуличах

загинув

30.9.1943 р.

55

Іван Буйцік гайовий

Теребіні

загинув

20.8.1943 р.

56

Володимир Давидовський

Бересті

загинув

19.3.1943 р.

57

Віра Кравчук учителька

Гдемені

загинула

29.8.1943 р.

58

Степанія Вискаль жінка урядов.

Крилові

загинула

11.10.1943

59

Іван Богун селянин

Терещанах

загинув

21.3.1943 р.

60

Володимир Богун селянин

Терещанах

загинув

21.3.1943 р.

61

Степан Була селянин

Гостиннім

загинув

7.8.1943 р.

62

Лука Боярчук селянин

Пісках

загинув

30.3.1943 р.

63

Антін Боярчук селянин

Пісках

загинув

30.3.1943 р.

64

Осип Боярчук

Пісках

загинув

30.3.1943 р.

65

Антоніна Боярчук

Пісках

загинула

30.3.1943 р.

66

Марія Боярчук

Пісках

загинула

30.3.1943 р.

67

Володимир Войтович

Турковичах

загинув

2.2.1943 р.

68

Софія Шеленіна

Пісках

загинула

30.3.1943 р.

69

Євгенія Шеленіна селянка

Пісках

загинула

30.3.1943 р.

70

Осип Дмитрук селянин

Моложеві

загинув

6.5.1943 р.

71

Адам Чорноба

Моложеві

загинув

6.5.1943 р.

72

Степан Мазур

Моложеві

загинув

6.5.1943 р.

73

Марія Кузьмович селянка

Моложеві

загинула

6.6.1943 р.

74

Марія Галка

Моложеві

загинула

6.6.1943 р.

75

Осип Галка (дитина)

Моложеві

загинув

6.6.1943 р.

76

Марія Новосад селянка

Моложеві

загинула

6.5.1943 р.

77

Антоніна Мікталь

Моложеві

загинула

6.5.1943 р.

78

Петро Борис селянин

Моложеві

загинув

10.9.1943 р.

79

Ілья Панас селянин

Жуличах

загинув

29.5.1943 р.

80

Василь Панас селянин

Жуличах

загинув

29.5.1943 р.

81

Іван Панас селянин

Жуличах

загинув

29.5.1943 р.

 82

Михайло Сидір селянин

Старім Селі

загинув

10.9.1943 р.

83

Євгенія Сидір селянка

Старім Селі

загинула

10.9.1943 р.

84

Михайло Антонюк селянин

Старім Селі

загинув

10.9.1943 р.

85

Іван Кухарський селянин

Пісочку

загинув

10.9.1943 р.

86

Микола Долина селянин

Пісочку

загинув

10.9.1943 р.

87

Микола Бігунець селянин

Броніславці

загинув

2.9.1943 р.

88

Володимир Бігунець

Броніславці

загинув

2.9.1943 р.

89

Олександр Шабас селянин

Броніславці

загинув

2.9.1943 р.

90

Павло Грицай селянин

Новосілках

загинув

28.5.1943 р.

91

Станіслав Ващук селянин

Глиниськах

загинув

20.6.1943 р.

92

Ілля Люка селянин

Ступнику

загинув

10.9.1943 р.

93

Микола Люка селянин

Ступнику

загинув

10.9.1943 р.

94

Андрій Блязло селянин

Глиниськах

загинув

30.5.1943 р.

95

Антін Бриль селянин

Стрільцях

загинув

30.1.1943 р.

96

Осип Ковальчук селянин

Стрільцях

загинув

30.1.1943 р.

97

Василь Лукащук селянин

Стрільцях

загинув

6.2.1943 р.

98

Олекса Лукащук селянин

Стрільцях

загинув

6.2.1943 р.

99

Надія Бойкевич селянка

Стрільцях

загинула

26.5.1943 р.

100

Микола Бжезіцкнй селянин

Стрільцях

загинув

26.5.1943 р.

101

Степан Головерса селянин

Стрільцях

загинув

26.5.1943 р.

102

Михайло Місюра селянин

Зверковичі

загинув

31.5.1943 р.

103

Палегія Головерса селянка

Зверковичах

загинула

31.5.1943 р.

104

Степан Ющак селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

105

Роман Несторук селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

106

Іван Чемирис селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

107

Антін Бриль селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

108

Юрій Семяшко селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

109

Віктор Яницький селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

110

Адам Бриль селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

111

Григорій Коцюбинський селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

112

Степан Барилюк селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

113

Марія Струцюк селянка

Зверковичах

загинула

31.5.1943 р.

114

Степан Кальчевський селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

115

Ілля Покарук селянин

Зверковичах

загинув

31.5.1943 р.

116

Марія Струцюк селянка

Зверковичах

загинула

31.5.1943 р.

117

Іван Бонь. селянин

Тересені

загинув

3.3.1943 р.

118

Серафим Войцех селянин

Тремці

загинув

24.3.1943 р.

119

Михайло Завада селянин

Ратиборовичі

загинув

25.3.1943 р.

120

Микола Магдальчук селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р.

121

Антін Михалевський селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р.

122

Петро Нечипор селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р.

123

Антін Семяшко селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р.

124

Павло Зубик селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р.

125

Марія Абрам селянка

Масловичах

загинула

12.12.1943

126

Іван Цейко селянин

Міщанах

загинув

8.10.1943 р.

127

Анна Цейко селянка

Міщанах

загинула

8.10.1943 р.

128

Марія Потура селянка

Міщанах

загинула

8.10.1943 р.

129

Петро Лич селянин

Міщанах

загинув

8.10.1943 р.

130

Пилип Грелюк селянин

Міщанах

загинув

19.9.1943 р.

131

Настя Ковальська селянка

Міщанах

загинула

28.9.1943 р.

132

Антін Рись селянин

Міличах

загинув

30.9.1943 р.

133

Антін Калмицький селянин

Маличах

загинув

30.9.1943 р.

134

Антін Кулик селянин

Маличах

загинув

30.9.1943 р.

135

Іван Мачинський селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

136

Петро Бакун селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

137

Марія Русин селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

138

Текля Куціра селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

139

Гриць Боровський селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

140

Катерина Боровська селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

141

Іван Боровський (дитина)

Мірчі

загинув

22.10.1943

142

Марія Кутас селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

143

Микола Кутас селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

144

Анна Кутас селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

145

Осип Бучкай селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

146

Параскевія Байда селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

147

Марія Байда селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

148

Олександр Кусий селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

149

Анастасія Куса селянка

Мірчі

загинув

22.10.1943

150

Іван Кліщ селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

151

Захар Пилищук селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

152

Степан Бучкай селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

153

Олена Малиха селянка

Мірчі

загинув

22.10.1943

154

Н. Білик селянка

Мірчі

загинув

22.10.1943

155

Данило Цюх селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

156

Марія Цюх селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

157

Дмитро Жук селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

158

Анна Куціра селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

159

Іван Грицик селянин

Мірчі

загинув

22.10.1943

160

Анна Власюк селянка

Мірчі

загинула

22.10.1943

161

Іван Малимон селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

162

Гриць Мельничук селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

163

Софія Мельничук селянка

Пісках

загинула

1.10.1943 р.

164

Олекса Мельничук селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

165

Павло Іванович селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

166

Павло Величко селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

167

Олена Музичка селянка

Пісках

загинула

1.10.1943 р.

168

Володимир Смак селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

169

Микола Куля селянин

Пісках

загинув

1.10.1943 р.

170

Євгенія Каліницька (дитина)

Пісках

загинула

1.10.1943 р.

171

Нечипір Байкевич селянин

Стрільцях

загинув

8.1943 р.

172

Андрій Гармата селянин

Стрільцях

загинув

8.1943 р.

173

Петро Цесьля селянин

Стрільцях

загинув

26.5.1943 р

174

Анатолій Яцинюк селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р

175

Андрій Кардаш селянин

Голубім

загинув

9.9.1943 р.

176

Гриць Дмитрук селянин

Добромиричі

загинув

29.8.1943 р.

177

Пилип Підгайний селянин

Потуржині

загинув

2.2.1943 р.

178

Надія Дудзик селянка

Моложеві

загинула

6.5.1943 р.

179

Іванна Кузьмович селянка

Моложеві

загинула

6.6.1943 р.

180

Нестор Байкевич селянин

Стрільцях

загинув

26.5.1943 р.

181

Павло Зубик селянин

Туганях

загинув

26.5.1943 р.

182

Михайло Пдоляк селянин

Бересті

загинув

4.6.1943 р.

183

Петро Чорнота селянин

Бересті

загинув

6.1943 р.

184

Степан Козак селянин

Пісочнім

загинув

25.7.1943 р.

185

Іван Козак селянин

Пісочнім

загинув

25.7.1943 р.

186

Н. Козак селянин

Пісочнім

загинув

25.7.1943 р.

187

Серафим Борис селянин

Бідьці

загинув

3.8.1943 р.

188

Антін Довган селянин

Добромиричі

загинув

29.8.1943 р.

189

Антін Кулик селянин

Маличах

загинув

30.9.1943 р.

190

Іван Світлюк селянин

Ласкові

загинув

12.10.1943

191

Іван Наконечний селянин

Ласкові

загинув

12.10.1943

192

Текля Кідиба селянка

Молодятичах

загинула

27.10.1943

193

Зенон Кідиба (дитина)

Молодятичах

загинув

27.10.1943

194

Мирослава Кідиба селянка

Молодятичах

загинула

27.10.1943

195

Хведір Міщук селянин

Молодятичах

загинув

27.10.1943

196

Олена Міщук селянка

Молодятичах

загинула

27.10.1943

197

Олег Міщук (дитина)

Молодятичах

загинув

27.10.1943

198

Єлизавета Ковальчук селянка

Молодятичах

загинула

27.10.1943

199

Осип Пусий селянин

Молодятичах

загинув

27.10.1943

200

Олександра Ковальчук селянка

Молодятичах

загинула

27.10.1943

201

Марія Мординал селянка

Вишкові

загинула

3.2.1943 р.

202

Гриць Грицуляк селянин

Зубовичах

загинув

3.2.1943 р.

203

Єрмоген Шнайдер (дитина)

Молодятичах

загинув

27.10.1943